Гріх — це будь-яка дія чи думка або якесь почуття, що не узгоджується з нормами Бога. Гріхом є погані, тобто неправедні з Божого погляду, вчинки, які порушують Божі закони (1 Івана 3:4; 5:17). У Біблії також говориться, що людина грішить, коли не робить того, що правильне (Якова 4:17).

 У мовах, якими писалася Біблія, слово «згрішити» означає «не влучити в ціль», або в мішень. Приміром, у Біблії згадується, що деякі воїни стародавнього Ізраїля «не хиблячи» метали камені з пращі, адже були дуже вправними у цьому. Якщо вислів «не хиблячи» перекласти буквально, він звучатиме як «не грішачи» (Суддів 20:16). Отже, грішити означає, так би мовити, не влучати в ціль, котрою є дотримання досконалих Божих норм.

 Бог як Творець людства має право встановлювати свої норми (Об’явлення 4:11). Тож ми відповідальні перед ним за те, як поводимось (Римлян 14:12).

Чи можливо зовсім не грішити?

 Ні. Біблія каже, що «усі люди згрішили й не можуть віддзеркалювати Божу славу» (Римлян 3:23; 1 Царів 8:46; Екклезіаста 7:20; 1 Івана 1:8). Чому?

 Перші люди, Адам і Єва, спочатку були безгрішними, адже Бог створив їх досконалими, за своїм образом (Буття 1:27). Проте вони втратили свою досконалість, виявивши непослух Богові (Буття 3:5, 6, 17—19). Коли в Адама і Єви з’явилися діти, то вони як батьки передали їм гріх і недосконалість, наче спадкові вади (Римлян 5:12). Це узгоджується зі словами ізраїльського царя Давида, який сказав: «Від самого народження на мені лежить провина» (Псалом 51:5).

Чи деякі гріхи серйозніші за інші?

 Так. Наприклад, в Біблії говориться, що чоловіки стародавнього Содома «були злі і сильно грішили» і їхні гріхи були «дуже важкі» (Буття 13:13; 18:20). Розгляньте три чинники, які роблять гріх людини справді серйозним, або важким.

1.   Тяжкість вчиненого. Біблія закликає уникати таких серйозних гріхів, як статева розпуста, ідолопоклонство, крадіжка, пияцтво, здирство, убивство та спіритизм (1 Коринфян 6:9—11; Об’явлення 21:8). Біблія показує різницю між цими гріхами і гріхами, вчиненими ненавмисно, скажімо, необдуманими словами або вчинками, котрі ранять інших (Прислів’я 12:18; Ефесян 4:31, 32). А втім, Біблія заохочує нас уникати навіть незначних гріхів, адже вони можуть призвести до серйозніших порушень Божих законів (Матвія 5:27, 28).

2.   Які спонуки. Деякі гріхи людина чинить через незнання Божих вимог (Дії 17:30; 1 Тимофія 1:13). Хоча Біблія не виправдовує таких гріхів, вона відокремлює їх від гріхів, котрі хтось чинить, порушуючи Божі закони умисно (Числа 15:30, 31). Свідомі гріхи походять із «злого серця» (Єремії 16:12).

3.   Як часто. Біблія також показує різницю між гріхом, скоєним один раз, і гріхом, який людина чинить протягом довгого періоду (1 Івана 3:4—8). Бог суворо судитиме тих, хто «свідомо ходи[ть] в гріху», отримавши точне знання про те, як поводитись правильно (Євреїв 10:26, 27).

 Люди, які вчинили серйозні гріхи, можуть відчувати сильні докори сумління. Наприклад, цар Давид написав: «Провини мої накотилися на мою голову, вони як важкий тягар, який я не в силі нести» (Псалом 38:4). Проте Біблія дає таким людям надію, кажучи: «Хай неправедна людина покине дорогу свою і лиха — свої думки. Нехай повернеться до Єгови, і він виявить їй милосердя, хай повернеться до нашого Бога, і він великодушно простить» (Ісаї 55:7).