Проблеми зі здоров’ям бувають різні.

•   Деякі хвороби виявляються зовні, а інші непомітні для сторонніх.

•   Деякі захворювання «навідуються» до тебе зрідка, а от інші «оселяються» в тобі надовго і щодня завдають клопотів.

•   Декотрі хвороби можна вилікувати чи хоча б контролювати, тоді як інші руйнують твій організм і навіть загрожують життю.

 Молодь стикається з усіма вищенаведеними проблемами. З цієї статті ти дізнаєшся про чотирьох молодих осіб, котрим доводиться долати подібні труднощі. Якщо ти теж борешся з хворобою, тебе підбадьорять їхні висловлювання.

•  ҐЕНЕЛЬ

•  ЗЕКЕРІ

•  АНАЇС

•  ЖУЛІАНА

 Для мене найважче — миритися зі своїми обмеженими можливостями. Мені хочеться стільки всього робити, але я мушу щодня пристосовуватись до своєї хвороби.

 У мене нейромускулярний розлад з порушенням моторних функцій. Інформація з мого мозку не передається належно до інших частин мого тіла. Іноді різні частини тіла, від голови до ніг, тремтять або їх паралізує. Мені важко виконувати найпростіші дії, приміром ходити, говорити, читати, писати і навіть розуміти, що кажуть інші. В особливо складні періоди старійшини мого збору моляться разом зі мною, і я відразу відчуваю полегшення.

 Єгова підтримує мене у будь-яких випробуваннях. Я не хочу, щоб моя хвороба перешкоджала мені служити Богові з усіх сил. Для мене дуже важливо допомагати іншим людям дізнатись більше про біблійні обіцянки. Наприклад, я розповідаю, що Бог Єгова незабаром перетворить землю на рай, де більше не буде страждань (Об’явлення 21:1—4).

 Поміркуй. Як ти, подібно до Ґенель, міг би виявляти співчуття до інших? (1 Коринфян 10:24).

 Коли я мав 16 років, у мене виявили агресивну форму раку мозку. Лікарі сказали, що мені залишилось жити тільки вісім місяців. Відтоді я веду виснажливу боротьбу за своє життя.

 Пухлини уразили певні ділянки мого мозку, через що мені паралізувало праву частину тіла. Я не в змозі ходити, тому хтось завжди має бути вдома, щоб допомагати мені пересуватися.

 Хвороба прогресує, і мені тепер важко розмовляти. Раніше я багато рухався, любив кататися на водних лижах, грати в баскетбол і волейбол. Як Свідок Єгови, я брав активну участь у християнському служінні. Думаю, більшість людей не розуміє, що означає втратити здатність займатися улюбленими справами.

 Мене дуже підбадьорюють слова, записані в Ісаї 57:15. Вони запевняють мене, що Бог Єгова завжди поряд з тими, хто пригнічений, і що він дбає про мене. А в Ісаї 35:6 міститься обіцянка Єгови про те, що я знову зможу ходити і служити йому, маючи досконале здоров’я.

 Часами мені буває дуже важко давати раду зі своєю хворобою. Але я знаю, що Єгова поряд зі мною. Я завжди можу в молитві поговорити з ним, коли почуваюсь пригніченим або боюся за своє життя. Ніщо не може відділити мене від любові Єгови (Римлян 8:39).

 Зекері помер у віці 18 років через два місяці після інтерв’ю. Його віра в Божу обіцянку воскресити мертвих в Раю на землі залишалась непохитною до кінця.

 Поміркуй. Молитва допомогла Зекері. Як вона може допомогти і тобі зберігати близькі стосунки з Богом і відчувати його любов?

 Через кілька днів після народження у мене стався крововилив у мозок, що згубно вплинуло на все моє тіло, особливо на ноги.

 Я можу ходити на короткі відстані, послуговуючись ходунками, але зазвичай пересуваюся на інвалідному візку. У мене бувають спазми, і через це мені важко виконувати завдання, котрі вимагають зграбності, скажімо писати від руки.

 Мені додає стресу не тільки хвороба, але й лікування. Скільки себе пам’ятаю, я кілька разів на тиждень проходила сеанси фізіотерапії. Першу серйозну операцію мені зробили у п’ять років, і з того часу я мала ще три. Останні дві операції були особливо важкими для мене, бо після кожної з них я по три місяці перебувала поза домом на реабілітації.

 Мене дуже підтримує моя сім’я. Ми разом сміємось, і завдяки цьому мені легше долати пригнічення. Мама і сестри допомагають мені дбати про мій зовнішній вигляд, адже я не в стані робити цього сама. Шкода, що не можу вдягати взуття на високих підборах. Але одного разу ще в дитинстві я таки примудрилася це зробити. Я запхнула руки в туфлі і повзала по кімнаті, що дуже всіх розсмішило.

 Я не хочу, аби хвороба панувала над моїм життям. Я вивчаю іноземні мови. Мені також дуже подобається плавання. Воно замінює мені заняття серфінгом чи катання на сноуборді, котрі мені не під силу. Як Свідок Єгови, я люблю ділитися своєю вірою з іншими у проповідницькому служінні. Здається, люди дуже уважно мене слухають.

 Батьки змалку вчили мене, що моя хвороба лише тимчасова. Крім того, я розвинула віру в Єгову і його обіцянку покласти край усім стражданням, і моїм у тому числі. Це дає мені сил жити далі (Об’явлення 21:3, 4).

 Поміркуй. Як ти, подібно до Анаїс, міг би не допускати, щоб проблеми зі здоров’ям панували над твоїм життям?

 У мене важке автоімунне захворювання, котре може уразити серце, легені та кров. Воно вже позначилося на моїх нирках.

 У десять років мені діагностували системний червоний вовчак. Через цю хворобу я відчуваю біль, втому і маю перепади настрою. Іноді мене мучить почуття нікчемності.

 Коли мені було 13 років, до нас додому прийшла жінка, Свідок Єгови. Вона зачитала мені біблійний уривок з Ісаї 41:10, де наводяться слова Бога Єгови: «Не бійся, з тобою-бо Я... правицею правди Своєї тебе Я підтримаю». Після цього я почала вивчати Біблію зі Свідками Єгови. Сьогодні, вісім років по тому, я від усього серця служу Богові і рішуче налаштована не допускати, щоб моє захворювання панувало над моїм життям. Я відчуваю, що Єгова дає мені «силу, яка перевершує людську» (2 Коринфян 4:7). Завдяки цьому я зберігаю позитивне мислення.

 Поміркуй. Як слова з Ісаї 41:10 допоможуть тобі зберігати позитивне мислення, так само як вони допомогли Жуліані?