Книга Екклезіаста 1:1—18
1 Слова наставника*,+ Давидового сина, царя в Єрусалимі.+
2 «Марнота марнот*! — каже наставник.—
Марнота марнот! Все марне!»+
3 Яка користь людині з усієї важкої праці,яку вона виконує під сонцем?+
4 Покоління відходить, і покоління приходить,а земля залишається* назавжди.+
5 Сонце сходить*, і сонце заходитьта поспішає* до місця, звідки знову зійде.+
6 Вітер віє на південь, а тоді по колу летить на північ.
Він кружляє і кружляє, вітер постійно рухається по колу.
7 Всі потоки* течуть у море, але море не переповнюється.+
Звідки потоки витікають, туди й вертаються, щоб знову текти.+
8 Усе втомлює,і всього цього неможливо описати.
Око не надивиться вдосталь,і вухо не наслухається досхочу.
9 Що ставалося, те і ставатиметься,що робилося, те й буде робитися знову,немає нічого нового під сонцем.+
10 Чи можна про щось сказати: «Дивись, це нове»?
Воно вже існувало віддавна,вже існувало до нас.
11 Ніхто не пам’ятає про людей давнини,і ніхто не буде згадувати тих, хто прийде пізніше.
Їх теж не згадають люди, які житимуть після них.+
12 Я, наставник, зацарював над Ізра́їлем в Єрусалимі.+
13 У своєму серці я постановив з мудрістю вивчати+ і досліджувати все, що робиться під небом,+ — всі безрадісні справи, якими Бог дав займатись синам людським.
14 Бачив я всі діла, що робляться під сонцем,і зрозумів, що все марне, все — гонитва за вітром.+
15 Криве не вирівняєш,і те, чого немає, не порахуєш.
16 Тоді я сказав у серці своєму: «Я набув велику мудрість, більшу за мудрість усіх, хто був до мене в Єрусалимі,+ і серце моє здобуло багато мудрості й знання».+
17 Я віддався всім серцем тому, щоб пізнати мудрість, безумство* й глупоту,+ і зрозумів, що це також гонитва за вітром.
18 Бо велика мудрість приносить велике розчарування,тому той, хто побільшує знання, побільшує свій біль.+
Примітки
^ Або «того, хто збирає, скликає людей».
^ Або «суєта».
^ Букв. «стоїть».
^ Або «сяє».
^ Або «повертається, важко дихаючи».
^ Або «зимові потоки; сезонні потоки».
^ Або «крайнє безглуздя».