Євангеліє від Луки, мабуть, було написане після Євангелія від Матвія і перед Євангелієм від Марка. Лука, очевидно, написав його після того, як разом з Павлом повернувся з Філіпп наприкінці Павлової третьої місіонерської подорожі. Ймовірно, Лука писав свою оповідь у той час, як Павло відбував дворічне ув’язнення в Кесарії, перед тим як його відправили в Рим на суд до цезаря.

Очевидно, Матвій написав своє Євангеліє передусім для євреїв, а Марко — для неєвреїв, зокрема для римлян. Однак Лука написав свою оповідь для всіх людей. Близько 60 відсотків усієї інформації не повторюється в інших Євангеліях. Він описує принаймні шість чуд, про які не згадують Матвій, Марко та Іван (Лк 5:1—6; 7:11—15; 13:11—13; 14:1—4; 17:12—14; 22:50, 51). Він також наводить багато прикладів Ісуса, що не згадані в інших Євангеліях. Їх можна знайти, наприклад, в Лк 10:30—35; 15:11—32; 16:19—31.

Лука був лікарем і, описуючи фізичний стан тих, хто страждав від хвороб, він звертав увагу на додаткові подробиці (Лк 4:38; 5:12; Кл 4:14). Про його освіту також свідчить те, що його словниковий запас більший від словникового запасу трьох інших письменників Євангелій разом взятих.

Хоча ім’я Луки не згадується в самому Євангелії, Лука названий його автором у фрагменті Мураторі (бл. 170 р. н. е.). Також Луку визнавали автором такі письменники II століття, як Климент Александрійський та Іриней.

Лука не належав до дванадцятьох апостолів і, можливо, навіть не був християнином за життя Ісуса, тож він не був очевидцем подій, які описав у своєму Євангелії. Проте він супроводжував Павла до Єрусалима у кінці третьої місіонерської подорожі апостола (Дії 21:15—17). Тож, перебуваючи там, де Божий Син виконував своє служіння, Лука міг докладно дослідити все, що було з ним пов’язано. Наприклад, Лука мав нагоду отримати інформацію від багатьох тих, хто був очевидцем подій з Ісусового життя, як-от ще живих на той час учнів і, можливо, Ісусової матері, Марії. Крім того, Лука міг звертатись до Євангелія від Матвія.