НАПРИКІНЦІ 1950-х років у містечку в штаті Гуджарат (Індія) охрестився і став Свідком Єгови батько Джона. Джон, його мама та інших п’ятеро дітей були ревними римо-католиками, і їм не подобалася віра батька.

Одного дня батько попросив Джона віднести конверт брату зі збору. Але цього ранку Джон, відкриваючи велику бляшану бочку, дуже сильно порізав пальця. Усе ж він хотів послухатися батька, тож обв’язав ганчіркою палець, з якого текла кров, і поніс конверт.

Коли Джон прийшов за вказаною адресою, він віддав конверт дружині того брата. Вона теж була Свідком Єгови. Жінка помітила, що в Джона порізаний палець, і запропонувала йому допомогу. Вона взяла свою аптечку, обробила рану антисептиком і забинтувала палець. Потім ця жінка зробила Джону гарячого чаю. Увесь цей час вона привітно розмовляла з ним про Біблію.

Тоді Джон відчув, що його упередження до Свідків Єгови розвіюється. Він запитав її, чи Ісус є Богом і чи християни повинні молитися до Марії, адже знав, що у цих двох питаннях його вірування відрізнялися від батькових. Жінка знала мову гуджараті і показала Джону відповідь у Біблії його рідною мовою. Потім вона дала йому брошуру «Ця Добра Новина про Царство».

Пізніше, коли Джон читав брошуру, він зрозумів, що це біблійна правда. Джон пішов до католицького священика і поставив йому ті самі два запитання. Священик дуже розлютився, жбурнув у нього Біблією і викрикнув: «Ти Сатана! Покажи мені, де в Біблії говориться, що Ісус не є Богом. Покажи мені, де сказано, що не треба поклонятися Марії. Покажи!» Джон був приголомшений поведінкою священика і сказав йому: «Ноги моєї більше не буде у католицькій церкві». І він дотримався свого слова.

Джон почав вивчати Біблію зі Свідками, прийняв правду і став служити Єгові. З часом кілька інших членів його сім’ї теж прийняли правду. Хоча минуло вже коло 60 років, шрам на вказівному пальці правої руки і далі нагадує Джону про один добрий вчинок, який спонукав його приєднатися до чистого поклоніння (2 Кор. 6:4, 6).