«ЯКЩО бодай один з вас відмовиться воювати проти Франції чи Англії, усім вам кінець!» — рявкнув нацистський офіцер нашим братам. І хоча неподалік стояли озброєні есесівці, ніхто з братів не поступився своїми переконаннями. Яка ж мужність! Цей приклад добре ілюструє, якої позиції дотримуються Свідки Єгови: ми не беремо участі у жодних воєнних конфліктах. Ми відмовляємося воювати, навіть коли нам погрожують смертю.

1. СТАРОДАВНІ СЛУЖИТЕЛІ БОГА НАЛЕЖАЛИ ДО ОДНОГО НАРОДУ

У давнину всі служителі Єгови належали до ізраїльського народу. Бог вважав ізраїльтян своєю «особливою власністю з-посеред усіх народів» (Вих. 19:5). Крім того, усі вони жили в одному краю, який їм відвів Єгова. Тож, коли Бог наказував ізраїльтянам воювати з іншими народами, їм не доводилося вбивати своїх одновірців a.

У наш час служителі Єгови походять «з усіх націй, племен, народів та мов» (Об’яв. 7:9). Тому, якби вони брали участь у війнах, їм довелося б воювати одне з одним і навіть вбивати одне одного.

 2. ІЗРАЇЛЬТЯНИ МАЛИ ВОЮВАТИ ТІЛЬКИ ТОДІ, КОЛИ НАКАЗУВАВ ЄГОВА

У давнину сам Єгова вирішував, коли і з ким ізраїльтяни мають воювати, і кожного разу в нього були на це вагомі підстави. Наприклад, Бог наказав ізраїльтянам виконати його вирок над ханаанцями, які поклонялися демонам, приносили в жертву дітей і були відомі своїми статевими збоченнями. Єгова не хотів, щоб ізраїльтяни перейняли ці звичаї, тому наказав їм очистити Обіцяний край від злих людей (Лев. 18:24, 25). А коли Божий народ уже жив на своїй землі, Єгова іноді вповноважував його захищатися від загарбників (2 Сам. 5:17—25). Але Єгова ніколи не дозволяв ізраїльтянам самим вирішувати, коли і з ким їм воювати. Якщо ж вони діяли на власний розсуд, то нічим добрим це зазвичай не закінчувалося (Чис. 14:41—45; 2 Хр. 35:20—24).

У наш час Єгова не наказує людям воювати. Вони роблять це не для того, щоб виконати Божу волю, а для того, щоб досягти своїх корисливих цілей: захопити нові території, отримати економічну вигоду або поширити свою ідеологію. Хоча є й такі, які стверджують, що воюють в ім’я Бога. Вони вважають, що захищають свою віру і вбивають Божих ворогів. Це правда, що Єгова збирається захистити своїх служителів і знищити ворогів, але це станеться в майбутньому — у війні Армагеддон (Об’яв. 16:14, 16). І навіть тоді на стороні Бога воюватимуть не люди, а небесні війська (Об’яв. 19:11—15).

3. ІЗРАЇЛЬТЯНИ ЗБЕРІГАЛИ ЖИТТЯ ТИМ, ХТО ВІРИВ У ЄГОВУ

У давнину ізраїльські воїни вбивали тільки тих, кого Єгова засудив на смерть. А тих, хто виявляв віру в Бога, вони залишали при житті. Ось два приклади. Хоча Єгова наказав знищити Єрихон, ізраїльтяни  не вбили Рахав та її рідних, тому що вона вірила в Єгову (Іс. Нав. 2:9—16; 6:16, 17). Пізніше ізраїльтяни не стали нападати на Гівон, бо його мешканці боялися правдивого Бога (Іс. Нав. 9:3—9, 17—19).

У наш час у війнах гине багато ні в чому не винних людей. Військові не зважають на те, чи хтось вірить у Бога, чи ні.

4. БОГ ВСТАНОВИВ ДЛЯ ІЗРАЇЛЬТЯН ЧІТКІ ПРАВИЛА ВЕДЕННЯ ВІЙНИ

У давнину ізраїльтяни мали воювати згідно з правилами, які встановив Єгова. Наприклад, перш ніж нападати на деякі міста, вони мали запропонувати їм «укласти мир» (Повт. 20:10). Крім того, Єгова вимагав від ізраїльських воїнів дотримуватися фізичної і моральної чистоти (Повт. 23:9—14). Тимчасом як воїни з довколишніх народів ґвалтували жінок у захоплених містах, ізраїльтянам Єгова заборонив це робити. Навіть одружитися з полоненими жінками вони могли лише через місяць після завоювання міста (Повт. 21:10—13).

У наш час існують міжнародні угоди, які регулюють ведення війни і спрямовані на те, щоб захистити мирне населення. Ці угоди підписала більшість країн, але, на жаль, ними дуже часто нехтують.

5. САМ БОГ ВОЮВАВ ЗА СВІЙ НАРОД

У давнину за ізраїльтян воював Єгова, і часто вони перемагали тільки завдяки його безпосередньому втручанню. Згадаймо, як вони захопили Єрихон. Коли за наказом Єгови ізраїльтяни «здійняли гучний бойовий клич, мури впали» — і воїни безперешкодно зайшли в місто (Іс. Нав. 6:20). А ось що сталося, коли Божий народ воював з амореянами: «Єгова послав великий град з неба... Загиблих від граду було більше, ніж тих, кого ізраїльтяни вбили мечем» (Іс. Нав. 10:6—11).

СПРАВЖНІ ХРИСТИЯНИ Є МИРОЛЮБНИМИ

Як видно, війни, які вели стародавні ізраїльтяни, дуже відрізнялися від сучасних воєн. Однак ці відмінності — це не єдина причина, чому ми не йдемо на війну. Є також інші. Наприклад, Бог передрік, що в останні дні його служителі не будуть навіть «учитися воювати», не кажучи вже про те, щоб брати участь у війнах (Ісаї 2:2—4). Крім того, Ісус сказав, що його учні не належатимуть до світу, а отже, вони не ставатимуть на жоден бік у його конфліктах (Ів. 15:19).

Ісус не тільки заборонив своїм учням брати участь у війнах, а й заохотив їх викорінювати зі свого серця гнів та образу, які часто ведуть до кровопролиття (Матв. 5:21, 22). Більш того, він вчив їх бути миротворцями і любити своїх ворогів (Матв. 5:9, 44).

А що сказати про кожного з нас зокрема? Навряд чи ми підемо воювати, але всередині нас можуть проростати паростки неприязні до когось у зборі. Такі почуття призводять до конфліктів і поділень, тому нам треба якомога швидше їх позбуватися (Як. 4:1, 11).

Ми спрямовуємо свої сили не на те, щоб воювати за якусь країну, а на те, щоб любити наших братів і сестер та підтримувати з ними мирні стосунки (Ів. 13:34, 35). Невдовзі Єгова назавжди покінчить з усіма війнами (Пс. 46:9). А поки цей час не настав, непохитно дотримуймось нашої нейтральної позиції.