Існують різні погляди на це питання. Хтось вважає, що не слід плакати чи ще якось виявляти свої почуття, тоді як інші кажуть, що треба давати волю всім своїм емоціям. Все ж Біблія не підтримує таких крайніх поглядів. Не підтримують їх і сучасні дослідження.

Побутує думка, що справжні чоловіки не плачуть. Та чи потрібно соромитись своїх сліз, особливо на людях? Фахівці у галузі психічного здоров’я підтверджують, що плач — це природний вияв жалоби. Людині, яка виплакує своє горе, легше змиритися з утратою і жити далі. Якщо ж придушувати у собі сльози, то це швидше зашкодить, ніж допоможе. У Біблії ніде не сказано, що виливати свій біль сльозами — це сором і прояв слабкості. Навіть Ісус, який мав силу воскрешати людей, плакав, коли помер його любий друг Лазар (Івана 11:33—35).

Нерідко тих, хто переживає горе, охоплює гнів, особливо якщо смерть відібрала в них близьку людину цілком несподівано. Приступи гніву у згорьованої людини можуть виникати з різних причин, зокрема через необдумані слова інших. «Мені було лише 14, коли мого тата не стало,— каже Майк, який живе в Південній Африці.— На похороні священик англіканської церкви сказав, що Богу потрібні добрі люди, тому він так рано забирає їх до себе *. Це сильно мене розізлило, бо я дуже потребував тата. Відтоді минуло вже 63 роки, але гіркий осад від слів священика залишається досі».

Також варто згадати про почуття вини. Часто воно виникає в тих, кого горе спіткало раптово. Таких людей мучить нав’язлива думка: «Цього не сталося б, якби я...» А якщо остання розмова з близькою людиною була не дуже приємною, то почуття вини лише посилюється.

Якщо вас переповнює почуття гніву або вини, не замикайте його у собі. Поговоріть зі щирим другом. Він терпеливо вислухає вас і запевнить, що такі почуття знайомі тим, хто у жалобі. Біблія каже: «Справжній друг любить повсякчас і в нещасті стає рідним братом» (Прислів’я 17:17).

Найкращим Другом для згорьованої людини є наш Творець — Бог Єгова. Виливайте йому своє серце в молитві, адже «він дбає про вас» (1 Петра 5:7). Тоді «Божий мир, який неможливо збагнути розумом» оберігатиме вас від гнітючих думок і почуттів (Філіппійців 4:6, 7). Також Боже Слово, Біблія, має здатність загоювати душевні рани. Складіть список біблійних віршів, які вас потішають (дивіться інформацію в  рамці). Деякі з них можна вивчити напам’ять. Роздуми над ними особливо стануть в пригоді безсонними ночами, коли вам буде дуже самотньо (Ісаї 57:15).

 У Джека, якому 40 років, нещодавно від раку померла кохана дружина. Він каже, що інколи його охоплює нестерпне почуття самотності. В такі хвилини йому допомагає молитва. «Коли я розмовляю з Єговою, то відчуваю, що не сам,— каже Джек.— Я часто прокидаюсь серед ночі, а потім не можу заснути. Тоді я читаю біблійні уривки, які мене потішають, роздумую над ними і палко молюсь. Після цього мене огортає спокій, тривожні думки розвіюються і я засинаю».

Молода жінка, на ім’я Ванесса, втратила маму, яка померла через хворобу. Ванесса, як і Джек, знайшла розраду в молитві. Вона розповідає: «Коли мені особливо важко, я починаю молитися. Я кажу: “Єгово...”, але продовжити не можу, бо заходжусь слізьми. Єгова вислуховує мої молитви і завжди дає мені сил».

Тим, хто несе тягар втрати, психологи радять допомагати іншим або ж зайнятися якоюсь суспільно корисною справою. Це приносить радість і полегшує біль (Дії 20:35). Чимало християн, які переживають горе, кажуть, що, допомагаючи іншим, вони почуваються значно краще (2 Коринфян 1:3, 4).