За золотом у далекий край

ЧАЙНАТАУН, або Китайський квартал, є в багатьох куточках світу. Згадка про цей квартал викликає в уяві яскраві образи: китайські магазини, ресторани, різні свята і танці дракона. Кожен такий Чайнатаун має свою історію. В Австралії ці квартали завдячують своїм існуванням сміливим китайським емігрантам. Півтора століття тому вони вирушили до південного узбережжя в надії розбагатіти на щойно відкритих золоторудних родовищах.

Нова золота гора

Спершу до Австралії приїжджало мало китайців. Але у 1851 році, коли там знайшли золото, туди ринула ціла хвиля китайських емігрантів. З дельти річки Перл, що в провінції Гуандун, тисячі чоловіків вирушали у важку морську подорож на південь. Раніше золотоносні копальні були відкриті в американському штаті Каліфорнія, і китайці, які розмовляли кантонським діалектом, назвали ці родовища Золотою горою. Тому австралійські поклади золота отримали назву Нова золота гора.

Люди покидали домівки не лише через золоту лихоманку, але й через жахливі умови в рідному краї. Китай тоді потерпав від громадянської війни, стихійних лих і страшних злиднів.

На жаль, декотрі з перших золотошукачів так і не побачили берегів Австралії. Вони помирали від хвороб, які блискавично поширювались на переповнених кораблях. А для тих, хто зрештою діставався омріяної землі, життя було значно важчим, ніж вони думали.

Непосильна праця

Самотність стала постійним супутником багатьох китайських емігрантів. Річ у тім, що за їхньою традицією дружини і діти мали зоставатись вдома, аби не  переривалась родовідна лінія. У 1861 році в Австралії жило більш ніж 38 000 чоловіків і лише 11 жінок з Китаю. Однак майже ніхто з них не планував пускати тут коріння. Більшість хотіла, здобувши багатство й славу, повернутися до своїх рідних.

Саме такі прагнення підштовхували китайців вирушати за золотом. Емігранти жили в наметах і годинами важко трудилися під палючим сонцем. На початку через певні забобони дехто боявся шукати золото під землею. Тому китайські золотошукачі копали золотоносний пісок і промивали його в дерев’яних жолобах. Їхні зусилля були винагороджені. За історичними даними, з 1854 року по 1862 рік лише зі штату Вікторія в Китай відправили 18 662 кілограми золота.

Прикро, що частину важкозароблених грошей емігранти пускали на вітер. Будучи дуже самотніми, вони шукали розраду в опіумі та азартних іграх, і через це втрачали не лише свій заробіток, але й здоров’я та можливість повернутися додому. Дехто отримував допомогу від різних китайських організацій та окремих доброчинців, а інші, зубожілі й самотні, передчасно помирали.

 Китайським емігрантам, які працювали згуртовано і наполегливо, сильно заздрили інші золотошукачі. Тому на китайців часто нападали, відбирали їхнє золото, а намети й майно спалювали. Згодом ворожість послабилась. Все ж у 1901-му, приблизно через 50 років після того, як в Австралії знайшли золото, вийшов Акт про обмеження еміграції. Відтоді і аж до 1973 року жоден емігрант з Азії не міг в’їхати в цю країну.

Золото закінчилось

Коли поклади золота вичерпались, деякі китайці вирішили залишитися в Австралії. У містечках золотошукачів почали з’являтися китайські пральні, ресторани і овочеві ферми. Китайці також майстерно виготовляли меблі, і у них можна було купити свіжі овочі та фрукти. Тож недивно, що під кінець XIX століття китайські квартали існували у багатьох австралійських містах, у тому числі в Атертоні, Брисбені, Брумі, Кернсі, Дарвіні, Мельбурні, Сіднеї і Таунсвіллі.

Оскільки з Китаю на чужину приїздило дуже мало жінок, багато китайців залишались неодруженими. Але дехто попри осуд створив сім’ю з місцевими жінками. З часом їхні нащадки стали невід’ємною частиною австралійського суспільства.

Сьогодні в Австралії живе стільки китайських емігрантів, як ніколи раніше. Більшість перебирається сюди заради вищої освіти чи бізнесу. Серед сучасних китайських емігрантів є й чимало жінок. Цікаво, що нині через зміни у світовій економіці чоловіки, залишивши сім’ю в Австралії, їдуть на заробітки до Азії — в Китай, Гонконг, Сінгапур чи на Тайвань.

Хоча часи змінилися, емігранти по всьому світі мають ту ж мету, що й колись: знайти безпеку та ліпше життя в чужому краї.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 20]

ВИСНАЖЛИВА ПОДОРОЖ

Щоб не платити подушний податок, китайці сходили на берег Австралії подалі від головних портів, і тому опинялись за сотні кілометрів від золотокопалень. Чимало емігрантів висаджувалися в містечку Роуб, що в Південній Австралії. У той час його населення становило 100—200 осіб, і в 1857 році лише за п’ять місяців через нього пройшло приблизно 12 000 емігрантів з Китаю.

Групи із сотень чоловіків добирались до золотих родовищ через малозаселені території. Їхня подорож тривала значно довше, ніж вони думали. Вона займала майже п’ять тижнів і вимагала неабиякої витривалості та доброї співпраці. Чоловіки харчувалися морськими водоростями та м’ясом кенгуру і вомбатів. Також вони викопували колодязі і прокладали стежки для наступних шукачів золота.

Китайські емігранти, яких можна було впізнати по традиційних косичках і конусоподібних шапках, часто йшли шнурочком і монотонно щось наспівували. Вздовж їхнього шляху знаходили китайські монети, які новоприбулі викидали, дізнавшись, що в Австралії вони не мають жодної вартості.

[Відомості про джерело]

Image H17071, State Library of Victoria

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 21]

ЩОСЬ ЦІННІШЕ ЗА ЗОЛОТО

Ван Чю працював в Академії наук Китаю екологом. У 1990-х роках він поїхав разом з дружиною Сюе до Європи, щоб продовжити навчання і підвищити кваліфікацію. Там вони зустрілися зі Свідками Єгови і почали розмовляти на біблійні теми. У 2000 році подружжя переїхало до Австралії, де Ван і Сюе, яка вивчала молекулярну біологію, продовжили здобувати освіту. Вони також відновили вивчення Біблії.

Ван розповідає: «Ми присвятили десятки років здобуттю освіти, але я часто роздумував: “Всі люди старіють, хворіють і помирають. Невже для цього ми живемо?” Здавалося, що всі наші зусилля марні. Але Біблія дала мені та Сюе логічні й переконливі відповіді на найважливіші запитання.

Завдяки вивченню Біблії ми стали роздумувати, чи існує Бог, оскільки раніше ніколи над цим не замислювались. Я прочитав видану Свідками книжку “Життя. Як воно виникло? Шляхом еволюції чи творення?”, а також працю Чарлза Дарвіна про еволюцію. Ці публікації та власні наукові дослідження переконали мене, що Творець дійсно існує. Моя дружина дійшла такого ж висновку.

Ще одним аргументом на користь існування Бога було для мене те, що Біблія здатна змінювати життя людей. Ця надзвичайна книга дала нам не лише чудову надію на майбутнє, але й допомогла знайти справжніх друзів і зміцнити подружні узи. Ми з Сюе охрестилися в 2005 році. Які ж ми щасливі, адже знайшли щось цінніше за вищу освіту та золото, котре нищиться» (1 Петра 1:7).

[Ілюстрація на сторінці 19]

Китайські золотошукачі, 1860-ті роки

[Відомості про ілюстрації, сторінка 19]

Sydney Chinatown: © ARCO/G Müller/age fotostock; gold miner: John Oxley Library, Image 60526, State Library of Queensland