1, 2. а) Яким принципом керуються Ісусові послідовники аж донині? б) Як вороги намагались перемогти нас і з яким результатом?

 ІСУС стояв перед Пилатом, найвпливовішим світським суддею юдейського народу. В розмові з ним Ісус висловив головний принцип, яким керуються його правдиві послідовники аж до нашого часу: «Моє Царство не належить до цього світу. Якби моє Царство належало до світу, мої слуги боролися б, щоб я не був виданий юдеям. Але моє Царство не звідси» (Ів. 18:36). Пилат видав Ісуса на страту, але його перемога не тривала довго, адже Єгова воскресив Ісуса. Імператори могутньої Римської імперії намагалися знищити послідовників Христа, проте їхні зусилля були марними. Християни поширили звістку про Царство по всьому стародавньому світі (Кол. 1:23).

² Після встановлення Царства в 1914 році деякі держави, котрі мали наймогутніші за всю історію армії, робили спроби знищити Божий народ. Але вони нас не здолали. Чимало урядів і політичних сил пробували змусити нас стати на їхній бік під час різних конфліктів. Вони також не змогли розколоти нашу єдність. Нині піддані Царства живуть майже у кожній країні. Все ж ми об’єднані в справжнє всесвітнє братство, яке чітко дотримується нейтралітету в політичних справах цього світу. Наша єдність незаперечно свідчить, що Боже Царство править і що наш Цар Ісус Христос і далі керує своїми підданими, очищає їх та захищає. Розгляньмо, як саме він це робить, а також кілька юридичних перемог, котрі стосуються нашого прагнення «не належати до світу» (Ів. 17:14). Це неодмінно зміцнить нашу віру.

3, 4. а) Які події відбувалися під час народження Царства? б) Чи завжди Божий народ повністю розумів позицію нейтралітету? Поясніть.

³ Після народження Царства в небі відбулась війна, і Сатана був скинений на землю. (Прочитайте Об’явлення 12:7—10, 12). Війна також вибухнула на землі, і вона стала випробуванням позиції Божих служителів. Вони постановили наслідувати Ісусів приклад і не бути  частиною світу. Але на початках вони не повністю розуміли, наскільки треба уникати участі в політичних справах.

⁴ Приміром, у VI томі серії «Свитання Тисячоліття» a, виданому 1904 року, містилось заохочення, щоб християни не брали участі у війні. Проте там було сказано, що християнин, коли його призивають до війська, мусить постаратись отримати такий вид служби, аби не брати безпосередньої участі в боях. Якщо це неможливо і його відправлять на фронт, він повинен робити все, щоб не вбивати людей. Герберт Сініор з Великої Британії, який охрестився 1905 року, про тодішню ситуацію сказав: «Серед братів існувало чимале замішання, і не було чіткої вказівки, чи правильно йти служити до війська за умови, що буде дозволено виконувати тільки нестройову службу».

5. Як у «Вартовій башті» за 1 вересня 1915 року брати почали чіткіше пояснювати наше розуміння нейтралітету?

⁵ А втім, у «Вартовій башті» за 1 вересня 1915 року давались уточнення щодо нашого погляду на цю справу. Стосовно порад із серії книжок «Виклади Святого Писання» було сказано: «Можливо, участь у нестройовій службі є порушенням нейтралітету». Але що, коли християнину загрожує розстріл за відмову вдягати військову форму і служити в армії? Стаття пояснювала: «Що гірше для християнина: бути застреленим через відданість Князю миру та відмову порушити Його наказ чи бути застреленим за те, що він відстоював ідеї земних царів і підтримував їх, а також, що найголовніше, за те, що зрадив вчення нашого Небесного Царя? Звичайно, ми віддамо перевагу першому — померти через відданість нашому Небесному Цареві». Попри таке чітке пояснення, стаття робила висновок: «Ми не наполягаємо на цьому. Це лише порада».

6. Чого ми вчимося з прикладу брата Герберта Сініора?

⁶ Все ж деякі брати чітко зрозуміли це питання і зайняли непохитну позицію. Згаданий раніше Герберт Сініор розповідав: «Для мене не існувало різниці: розвантажувати снаряди з корабля [нестройова служба] чи заряджати ці снаряди в гармати» (Луки 16:10). У результаті відмови від військової служби брат Сініор опинився за ґратами. Він і ще четверо братів були серед 16 осіб, яких ув’язнили за відмову від служби. Крім братів, до тої групи належали представники інших релігій. Вони деякий час відбували ув’язнення в тюрмі міста Ричмонд (Велика Британія) і пізніше стали відомими як «Шістнадцять ричмондських в’язнів». Одного разу Герберта з іншими в’язнями таємно переправили на лінію фронту до Франції. Там їм оголосили вирок — розстріл.  Їх поставили у шеренгу перед розстрільною командою, але наказ стріляти не пролунав. Натомість їм послабили вирок і засудили на десять років ув’язнення.

7. Що вже на початку Другої світової війни розумів Божий народ?

⁷ Вже до початку Другої світової війни народ Єгови загалом чіткіше розумів, що́ означає бути нейтральним і як треба поводитись, щоб наслідувати Ісусів приклад (Матв. 26:51—53; Ів. 17:14—16; 1 Пет. 2:21). Скажімо, у «Вартовій башті» за 1 листопада 1939 року містилась дуже важлива стаття «Нейтралітет», де було сказано: «Народ Єгови, з яким було складено угоду, тепер мусить дотримуватись чіткого правила: ми непорушно тримаємось нейтралітету у війні між народами». Саймон Кракер, який пізніше служив у всесвітньому центрі в Брукліні, про цю статтю сказав: «Я зрозумів, що Божий народ має бути в мирі з усіма, навіть серед воєнного лихоліття». Отже, духовний харч прийшов своєчасно і допоміг приготуватись Божим служителям до небувалих переслідувань, які випробували їхню відданість Царству.

8, 9. Як виконувалось пророцтво, записане апостолом Іваном?

⁸ Апостол Іван пророкував, що після народження Царства у 1914 році дракон, Сатана Диявол, буде намагатися  знищити прихильників Божого Царства, вивергнувши «зі своєї пащі воду, наче ріку, щоб потопити в ній» b. (Прочитайте Об’явлення 12:9, 15). Як виконалися ці слова? З 1920-х років здійнялась хвиля переслідувань проти Божого народу. За відданість Божому Царству брат Саймон Кракер разом з іншими братами в Північній Америці під час Другої світової війни був укинений за ґрати. Протягом тої війни Свідки Єгови становили понад дві третини всіх ув’язнених, котрі відбували покарання у федеральних в’язницях США за відмову від служби через релігійні переконання.

⁹ Диявол та його поплічники намагалися зламати вірність підданих Царства, хоч би де ті жили. В Африці, Європі та США їх відводили до судів та комісій зі звільнення. Через непохитну позицію Свідків ув’язнювали, били і навіть калічили. У фашистській Німеччині Божі служителі зазнавали особливо жахливих переслідувань за те, що відмовлялися казати «Хайль Гітлер» чи підтримувати війну. За деякими підрахунками, 6000 Свідків були ув’язнені в концтаборах, а понад 1600 Свідків, як німецької, так й інших національностей, зазнали смерті з рук переслідувачів. Попри це Диявол не зміг завдати непоправної шкоди Божому народові (Марка 8:34, 35).

10. Що символізує «земля» і як вона захищала Божий народ?

¹⁰ Згідно з пророцтвом, яке записав Іван, «земля», тобто поміркована частина людства, поглине «ріку» переслідувань і цим допоможе Божим служителям. Як виконалась ця частина пророцтва? Протягом десятиліть після Другої світової війни «земля» часто ставала на захист вірних підданих Месіанського Царства. (Прочитайте Об’явлення 12:16). Наприклад, різні авторитетні суди захистили право Свідків Єгови відмовлятись від військової служби та участі в патріотичних церемоніях. Розгляньмо лише кілька значних перемог, які Єгова дав своїм служителям і які стосувалися їхнього ставлення до військової служби (Пс. 68:20).

11, 12. Чого стосувалися справи братів Сікурелли і Тлімменоса та які остаточні рішення прийняли суди?

¹¹ США. Ентоні Сікурелла був одним із шести дітей у сім’ї Свідків Єгови. Він охрестився, коли мав 15 років. У 21-річному віці призовна комісія зареєструвала його як релігійного служителя. Через два роки, у 1950-му, він подав звернення, щоб його визнали особою, яка відмовляється від військової служби з релігійних міркувань. Федеральне бюро розслідувань не мало заперечень, але Міністерство юстиції відхилило заяву Ентоні. Після кількох судових розглядів Верховний суд США  розглянув справу брата Ентоні Сікурелли, скасував рішення нижчого суду і виніс постанову на користь нашого брата. Це рішення стало прецедентом для інших громадян США, які відмовлялися від служби в армії з релігійних міркувань.

¹² Греція. У 1983 році Яковоса Тлімменоса звинуватили у відмові носити військову уніформу та ув’язнили. Після звільнення він подав заяву на нове місце роботи, але його туди не прийняли, бо він мав судимість. Яковос звернувся до суду, та програв справу у грецьких судах. Тоді він подав апеляцію до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). У 2000 році Велика палата ЄСПЛ, яка складається з 17 суддів, винесла позитивне рішення, що стало прецедентом проти дискримінації. Перед цим рішенням суду приблизно 3500 грецьких братів мали запис про судимість через свою нейтральну позицію. А після рішення ЄСПЛ Греція прийняла закон, згідно з яким ті брати були реабілітовані. Також прийняли закон, який давав змогу всім громадянам Греції проходити альтернативну цивільну службу. Цей закон було прийнято лише кількома роками раніше, а потім його ще раз затвердили, коли була переглянута Конституція Греції.

13, 14. Чого ми вчимося з розповідей про справи Івайла Стефанова і Вагана Баятяна?

¹³ Болгарія. У 1994 році 19-літнього Івайла Стефанова призвали до армії. Він відмовився йти до війська або виконувати нестройову службу, пов’язану з армією. Його засудили на 18 місяців ув’язнення, але він подав апеляцію на підставі свого права відмовлятися від служби через релігійні переконання. Справа Івайла потрапила аж до ЄСПЛ. У 2001 році, ще до початку розгляду справи, між ним та державою була прийнята мирова угода. Болгарський уряд зняв усі звинувачення не лише з нього, але й з усіх громадян, котрі погоджувались на альтернативну невійськову службу c.

¹⁴ Вірменія. Ваган Баятян у 2001 році був визнаний придатним до обов’язкової військової служби d. Він, керуючись своїм сумлінням, відмовився йти в армію, але програв усі справи у судах Вірменії. У вересні 2002 року Вагана забрали до в’язниці, де він почав відбувати свій термін ув’язнення — два роки і шість місяців. Проте через десять з половиною місяців його звільнили. Того часу він подав апеляцію до ЄСПЛ. Цей суд розглянув справу Вагана, але 27 жовтня 2009 року також виніс рішення не на його користь. Здавалося, що це стане тяжким ударом для вірменських братів, котрим висували подібні звинувачення. А втім, Велика палата ЄСПЛ переглянула прийняте рішення. Отож 7 липня 2011 року Суд виніс  рішення на користь Вагана Баятяна. Так ЄСПЛ вперше визнав, що право людини відмовлятися від військової служби з релігійних міркувань підлягає захисту як свобода, оскільки воно стосується свободи думки, сумління і релігії. Це рішення захищає права не лише Свідків Єгови, але й сотень мільйонів людей у країнах, які входять до Ради Європи e.

15. Чому народ Єгови відмовляється від участі в патріотичних церемоніях?

¹⁵ Народ Єгови залишається відданим Месіанському Царству не лише тим, що відмовляється від військової служби, але й тим, що тактовно відмовляється брати участь у патріотичних церемоніях. Хвиля націоналістичного піднесення особливо стала потужною після Другої світової війни. Громадяни багатьох країн мали обов’язок присягати на вірність батьківщині, повторюючи присягу, співаючи національний гімн чи салютуючи  державному прапору. Проте ми цілковито віддані лише Єгові (Вих. 20:4, 5). Через це ми стикаємося з навалою переслідувань. Та Єгова знову і знову використовує «землю», яка поглинає чимало таких гонінь. Звернімо увагу лише на кілька видатних перемог, які Єгова дарував нам через Христа (Пс. 3:8).

16, 17. З чим стикнулися Ліліан і Вільям Ґобайтес і чого ми вчимося з їхньої справи?

¹⁶ США. У 1940 році Верховний суд США голосами 8 проти 1 виніс рішення не на користь Свідків Єгови у справі «Шкільний округ Майнерсвілл проти Ґобітіс». Ліліан Ґобайтес f, віком 12 років, та її брат Вільям, віком 10 років, бажаючи залишатись відданими Єгові, відмовились салютувати прапору та повторювати присягу. За це їх виключили зі школи. Ця справа дійшла до Верховного суду, і він постановив, що школа діяла згідно з Конституцією, бо це відповідало інтересам «національної єдності». Таке рішення розпалило вогонь переслідувань. Зі шкіл почали виключати інших дітей Свідків Єгови, дорослі Свідки втрачали роботу, а багато хто зазнав нападу розлюченої юрби. У книжці «Зовнішній блиск нашої країни» («The Lustre of Our Country») сказано, що «переслідування Свідків з 1941 до 1943 року було найбільшим спалахом релігійної нетерпимості в Америці XX сторіччя».

¹⁷ Тріумф Божих ворогів тривав недовго. У 1943 році Верховний суд США розглянув іншу справу, подібну до «справи Ґобітіс»,— «Комітет з питань освіти штату Західна Віргінія проти Барнетт». Цього разу Верховний суд виніс рішення на користь Свідків Єгови. Це був перший випадок, коли Верховний суд за дуже короткий час змінив свою позицію. Після цього відкрите переслідування народу Єгови у США швидко послабилось. У результаті було зміцнено права всіх громадян Сполучених Штатів.

18, 19. Завдяки чому Пабло Баррос, за його словами, зміг залишатись непохитним і як інші служителі Єгови можуть наслідувати його приклад?

¹⁸ Аргентина. У 1976 році Пабло і Уго Баррос, віком вісім і сім років, були виключені зі школи за відмову брати участь у церемонії підняття прапора. Одного разу директорка школи штовхнула Пабло і вдарила його по голові. Вона залишила хлопців після уроків та цілу годину намагалась змусити їх взяти участь у патріотичній церемонії. Пабло про свої випробування пригадує: «Без допомоги Єгови я не витримав би тиску, який міг зламати мою відданість».

¹⁹ Коли справа Пабло і Уго потрапила до суду, то суддя підтримав рішення школи про їхнє виключення. Однак їхню справу подали на апеляцію до Верховного суду Аргентини. У 1979 році суд скасував рішення нижчого суду, зазначивши: «Покарання [виключення] суперечить  конституційному праву навчатись (Стаття 14) та обов’язку держави забезпечити загальну освіту (Стаття 5)». Ця перемога принесла користь приблизно 1000 дітей Свідків. У деяких випадках було зупинено процес виключення зі школи, а чимало дітей, як це було з Пабло і Уго, зарахували до школи назад.

20, 21. Як справа Роеля й Емілі Ембралінаґ зміцняє вашу віру?

²⁰ Філіппіни. У 1990 році 9-літній Роель Ембралінаґ g і його 10-літня сестра Емілі разом із 66 іншими учнями, дітьми Свідків, були виключені зі школи за відмову салютувати прапору. Леонардо, батько Роеля й Емілі, намагався домовитися з адміністрацією школи, але безрезультатно. Ситуація погіршувалась, тож Леонардо звернувся з клопотанням до Верховного суду, хоча в нього не було на це грошей і юриста, який би представляв його інтереси. Вся сім’я палко молилась, щоб Єгова покерував справою. Весь цей час над дітьми глузували  і висміювали їх. Леонардо думав, що на перемогу немає жодних шансів, бо він був необізнаний у юридичних справах.

²¹ Згодом представляти в суді родину Ембралінаґ взявся адвокат Феліно Ґанал, який раніше працював в одній з найавторитетніших юридичних установ країни. Проте до початку судового слухання він уже покинув ту роботу і став Свідком Єгови. Верховний суд, розглянувши справу, одноголосно виніс рішення на користь Свідків Єгови та скасував накази про виключення зі школи дітей Свідків. І знову ті, хто намагався зламати відданість Божого народу, зазнали поразки.

22, 23. а) Чому ми здобули так багато визначних юридичних перемог? б) Про що свідчить існування нашого всесвітнього мирного братства?

²² Чому служителі Єгови здобули так багато визначних юридичних перемог? Ми не маємо жодного впливу на політиків, усе ж у багатьох країнах і в багатьох судах є неупереджені судді, котрі захищають нас від атак впливових противників. Крім того, такі перемоги стають прецедентами для конституційних законів. Без сумніву, Христос підтримує наші зусилля у здобутті цих перемог. (Прочитайте Об’явлення 6:2). Чому ми беремо участь у юридичних баталіях? Не для того, щоб змінити законодавство, а для того, щоб утвердити право вільно служити нашому Цареві, Ісусу Христу (Дії 4:29).

²³ Цей світ поділений через політичний розбрат і потерпає від закоренілої ненависті. Але наш Цар, який уже править, активно сприяє тому, що його послідовники по цілому світі залишаються нейтральними щодо справ світу. Сатана не зміг розділити і здолати нас. Царство зібрало мільйони людей, які відмовляються «учитися воювати» (Ісаї 2:4). Існування нашого всесвітнього мирного братства — це чудо, котре чітко засвідчує, що Боже Царство править!