Божі слуги мусять любити доброту

«Чого пожадає від тебе Господь,— нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя [«доброту», НС] любити, і з твоїм Богом ходити сумирно» (МИХЕЯ 6:8).

1, 2. а) Чому нас не має дивувати те, що Єгова сподівається від своїх слуг виявлення доброти? б) Які запитання стосовно доброти нам варто розглянути?

ЄГОВА є добрим Богом (Римлян 2:4; 11:22). Як же, мабуть, Адам і Єва були вдячні йому за вияви доброти! В Едемському саду вони жили в оточенні видимих творив Бога. Ці творива свідчили про його доброту до людей, котрі могли насолоджуватися ними. І Бог продовжує виявляти доброту до всіх людей, навіть до невдячних і злих.

² Створені за образом Божим, люди мають здатність віддзеркалювати Божі риси (Буття 1:26). Не дивно, що Єгова сподівається виявлення доброти і від нас. Як сказано в Михея 6:8 (НС), Божі слуги мусять любити доброту. Але що таке доброта? Як вона пов’язана з іншими вгодними Богу рисами? Якщо люди здатні виявляти доброту, чому світ такий жорстокий? І чому нам, християнам, необхідно виявляти доброту у стосунках з іншими?

Що таке доброта?

3. Що таке доброта?

³ Виявляти доброту означає дбати про благополуччя інших людей. Вона проявляється в хороших ділах і тактовних словах. Бути добрим означає чинити добро і не робити зла. Добра людина привітна, лагідна, співчутлива і милосердна. Вона щедра й уважна до інших. Апостол Павло напучував християн: «Зодягніться, як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння» (Колосян 3:12). Отже, доброта є частиною символічного вбрання кожного правдивого християнина.

4. Як Єгова подає приклад у виявленні доброти до людей?

⁴ Бог Єгова подає приклад у виявленні доброти. Павло сказав, що «коли з’явилась благодать та людинолюбство Спасителя, нашого Бога, Він нас спас... через купіль відродження й обновлення Духом Святим» (Тита 3:4, 5). Вираз «через купіль» означає, що Бог очищує помазаних християн у крові Ісуса, застосовуючи до них вартість Христової викупної жертви. Вони також обновлюються через святий дух, стаючи «створінням новим» як зачаті духом Божі сини (2 Коринтян 5:17). Крім того, Божа доброта і любов виявляється до «натовпу великого», члени якого «випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця» (Об’явлення 7:9, 14; 1 Івана 2:1, 2).

5. Чому людям, яких веде Божий дух, слід виявляти доброту до інших?

⁵ Доброта також належить до плоду Божого святого духу, тобто діючої сили. Павло сказав: «А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість: Закону нема на таких!» (Галатів 5:22, 23). Тож чи не слід людям, яких веде Божий дух, виявляти доброту до інших?

 Правдива доброта не є слабкістю

6. Коли доброта є слабкістю і чому?

⁶ Дехто вважає доброту слабкістю. Люди думають, що треба бути суворими, іноді навіть грубими, щоб інші бачили їхню силу. Але фактично сила потрібна для того, щоб виявляти правдиву доброту і уникати недоречної доброти. Оскільки правдива доброта є частиною плоду Божого духу, вона не може бути слабкістю, поблажливим ставленням до неправильної поведінки. Навпаки, слабкістю є недоречна доброта, яка спонукує людину дивитися крізь пальці на погані вчинки.

7. а) Як Ілій виявив слабкість? б) Чому старійшини мусять остерігатися недоречної доброти?

⁷ Візьмімо для прикладу ізраїльського первосвященика Ілія. Він надто слабо картав своїх синів Хофні і Пінхаса, які служили священиками у скинії. Ці чоловіки не вдовольнялися тією частиною жертви, яка була визначена для них Божим Законом. Вони посилали свого слугу, щоб він вимагав від людей сирого м’яса ще до спалення на вівтарі лою жертвоприношення. Також сини Ілія чинили розпусту з жінками, що служили при вході до скинії. Але замість того, щоб позбавити Хофні та Пінхаса їхнього становища, Ілій лише м’яко їм докорив (1 Самуїла 2:12—29). Не дивно, що «Господнє слово було рідке за тих днів» (1 Самуїла 3:1). Християнські старійшини мають бути обережні, щоб не виявляти недоречної доброти до правопорушників, які могли б загрожувати духовності збору. Правдива доброта не є сліпою до злих слів та вчинків, які суперечать Божим нормам.

8. Як Ісус виявляв правдиву доброту?

⁸ Наш Взірець, Ісус Христос, ніколи не виявляв недоречної доброти. Він був уособленням правдивої доброти. Наприклад, «як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, «як ті вівці, що не мають пастуха». Щиросерді люди не боялися приступати до Ісуса, вони навіть приводили до нього своїх дітей. Подумайте, яку доброту і яке співчуття він виявляв, коли тих дітей «пригорнув, і поблагословив» (Матвія 9:36; Марка 10:13—16). Хоча Ісус був добрим, він непохитно обстоював те, що було правильним в очах його небесного Отця. Ісус ніколи не дивився на зло крізь пальці. Він мав від Бога силу викривати лицемірних релігійних провідників. Як видно з Матвія 23:13—26, декілька разів він повторював: «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри».

Доброта й інші вгодні Богу риси

9. Як доброта пов’язана з довготерпінням і милосердям?

⁹ Доброта пов’язується з іншими рисами, які розвиває в нас Божий дух,  як-от з довготерпінням і милосердям. Добра людина виявляє довготерпіння. Вона терпелива навіть з недоброзичливими людьми. Доброта пов’язана з милосердям, бо виявляється в корисних учинках на благо інших. У Біблії грецький відповідник слова «доброта» деколи може перекладатися як «милосердя». Ця риса ранніх християн так вражала язичників, що вони, за словами Тертулліана, називали послідовників Ісуса «самою добротою».

10. Як пов’язані доброта і любов?

¹⁰ Доброта пов’язана також з любов’ю. Ісус сказав до своїх послідовників: «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Івана 13:35). А Павло стосовно такої любові говорив: «Любов терпляча. Любов добра» (1 Коринтян 13:4, СМ). Зв’язок між добротою і любов’ю видно теж у єврейському слові, що перекладається як «милість». Цей іменник часто вживається у Святому Письмі і включає в себе більше, ніж тільки ніжну прихильність, він позначає доброту, що походить з відданої любові. Це доброта, яку віддано і з любов’ю виявляють, аж поки не досягається бажана мета. Милість Єгови, тобто його віддана любов, виявляється по-різному. Наприклад, її видно у тому, як він визволяє і захищає своїх слуг (Псалом 6:5; 40:12; 143:12).

11. Яке запевнення ми маємо завдяки Божій милості?

¹¹ Доброта Єгови притягує людей (Єремії 31:3). Коли Божі вірні слуги потребують допомоги чи визволення, вони знають, що Бог неодмінно виявить до них милість, тобто віддану любов. Ця любов ніколи не підведе їх. Отже вони можуть з вірою молитися, як псалмоспівець: «Я надію на милість Твою покладаю, моє серце радіє спасінням Твоїм!» (Псалом 13:6). Оскільки любов Єгови віддана, його слуги можуть цілковито на нього покладатися. Вони мають запевнення: «Господь не опустить народу Свого, а спадку Свого не полишить» (Псалом 94:14).

Чому світ такий жорстокий?

12. Коли і як почалося деспотичне правління?

¹² Відповідь на це запитання пов’язана з подіями в Едемському саду. На зорі людської історії одне духовне створіння, яке стало егоїстичним і гордим, захотіло бути правителем світу. В результаті бунту воно стало деспотичним «князем світу цього» (Івана 12:31). Він відомий як Сатана Диявол, головний противник як Бога, так і людей (Івана 8:44; Об’явлення 12:9). Його егоїстичний план встановити правління, незалежне від доброго правління Єгови, став очевидним невдовзі після створення Єви. Тож лихе правління почалося тоді, коли Адам вибрав шлях незалежності від Божого правління, цілком відкидаючи його доброту (Буття 3:1—6). Замість того щоб отримати справжню незалежність, Адам і Єва підпали під егоїстичний і гордий вплив Диявола, стали підданими його правління.

13—15. а) Якими були декотрі наслідки відкинення праведного правління Єгови? б) Чому цей світ такий жорстокий?

¹³ Розгляньмо деякі наслідки. Адам і Єва були вигнані з тієї частини землі, яка була раєм. З квітучого парку, де було вдосталь поживних плодів, вони перейшли до непривітного оточення за межами Едемського саду. Бог сказав Адамові: «За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: «Від нього не їж»,— проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свого життя. Тернину й осот вона буде родити тобі». Прокляття землі означало, що обробляти її буде дуже важко. Адамові нащадки відчували дошкульні наслідки цього прокляття  землі, яка родила тернину й осот, так що Ламех, батько Ноя, згадав про «труд рук наших коло землі, що Господь її викляв» (Буття 3:17—19; 5:29).

¹⁴ Адам і Єва замінили свій спокій на страждання. Бог сказав до Єви: «Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє,— а він буде панувати над тобою». Пізніше Каїн, первенець Адама і Єви, жорстоко вбив свого брата Авеля (Буття 3:16; 4:8).

¹⁵ Апостол Іван проголосив: «Ввесь світ лежить у владі лукавого» (1 Івана 5:19, УКУ). Сьогоднішній світ, як і його правитель, виявляє злі риси, зокрема егоїзм і гордість. Не дивно, що він сповнений жорстокості! Але так не буде завжди. Єгова попіклується, щоб під його Царством панували доброта і співчуття, а не грубість і жорстокість.

Під Божим Царством запанує доброта

16. З чого видно, що Боже правління на чолі з Ісусом Христом відзначається добротою, і до чого це нас зобов’язує?

¹⁶ Єгова і призначений Цар його Царства, Ісус Христос, вимагають, щоб їхні піддані були знані своєю добротою (Михея 6:8, НС). Ісус Христос показав, якою добротою відзначатиметься правління, довірене йому Отцем (Євреїв 1:3). Це можна помітити в Ісусових словах, які викривали фальшивих релігійних провідників, що обкладали людей важкими тягарями. Він сказав: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,— і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,— і «знайдете спокій душам своїм». Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» (Матвія 11:28—30). Дуже багато земних правителів, як релігійних, так і інших, знесилюють людей великими тягарями безконечних правил і обтяжливих обов’язків. Однак те, чого Ісус вимагає від своїх послідовників, відповідає їхнім потребам і можливостям. Це ярмо справді любе, приємне! Чи ж ми не відчуваємо спонуку наслідувати його доброту? (Івана 13:15).

17, 18. Чому можна бути впевненим, що особи, які будуть правити з Христом у небі або служити його вірними земними представниками, виявлятимуть доброту?

¹⁷ Ісусові дивовижні слова до його учнів підкреслюють, як сильно правління Божого Царства відрізняється від людського. Біблія каже: «Сталось між ними [учнями] й змагання, котрий з них уважатися має за більшого. Він же промовив до них: «Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями  звуться. Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як службовець. Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець» (Луки 22:24—27).

¹⁸ Людські правителі намагаються довести свою велич, пануючи над людьми і шукаючи великих титулів, ніби титули зроблять їх ліпшими за тих, над ким вони правлять. Але Ісус сказав, що правдива велич полягає в служінні іншим, у сумлінних і постійних зусиллях служити. Усі, хто правитимуть з Христом у небі або служитимуть його вірними земними представниками, мусять усіма силами наслідувати його приклад смирення і доброти.

19, 20. а) Як Ісус описав глибину доброти Єгови? б) Як ми можемо наслідувати Єгову, виявляючи доброту?

¹⁹ Розгляньмо ще одну сердечну Ісусову пораду. Показуючи глибину доброти Єгови, Ісус сказав: «Коли любите тих, хто любить вас,— яка вам за те ласка? Люблять-бо й грішники тих, хто їх любить. І коли добре чините тим, хто добро чинить вам,— яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять. А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти,— яка вам за те ласка? Позичають-бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж. Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад,— і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви,— добрий-бо Він до невдячних і злих! Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!» (Луки 6:32—36, курсив наш).

²⁰ Божа доброта безкорислива. Вона нічого не вимагає і не сподівається нічого взамін. Єгова виявляє доброту, наказуючи «сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних» (Матвія 5:43—45; Дії 14:16, 17). Наслідуючи нашого небесного  Отця, ми не лише стараємось не чинити шкоди невдячним людям, а ще й робимо добро їм і навіть тим, хто стає нам ворогом. Виявляючи доброту, ми показуємо Єгові та Ісусу, що бажаємо жити під правлінням Божого Царства, коли у стосунках між усіма людьми пануватиме доброта та інші вгодні Богу риси.

Чому слід виявляти доброту?

21, 22. Чому нам слід виявляти доброту?

²¹ Справжнім християнам дуже важливо виявляти доброту. Виявлення цієї риси доводить, що в нас діє Божий дух. Крім того, коли ми виявляємо правдиву доброту, то наслідуємо Бога Єгову та Ісуса Христа. Доброта також має бути характерною рисою тих, хто буде підданим Божого Царства. Тож ми мусимо любити доброту і вчитися виявляти її.

²² Які є практичні способи виявляти доброту у повсякденному житті? У наступній статті ми обговоримо цю тему.

Як би ви відповіли?

• Що таке доброта?

• Чому світ такий жорстокий?

• Звідки ми знаємо, що під Божим правлінням пануватиме доброта?

• Чому для тих, хто бажає жити під правлінням Божого Царства, важливо виявляти доброту?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 13]

Християнські старійшини намагаються виявляти доброту у стосунках з отарою.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Доброта Єгови не підведе його слуг у важкий час.

[Ілюстрації на сторінці 16]

Єгова виявляє доброту, дозволяючи сонцю світити і дощу падати для всіх людей.