Людей. Або «душі людей». (Див. додаток А2 і глосарій, «Душа».)

Чуда. Або «передвістя». У Грецьких Писаннях грецьке слово те́рас завжди використовується разом зі словом семе́йон (означає «знак»), причому обидва вживаються у формі множини (Мт 24:24; Ів 4:48; Дії 7:36; 14:3; 15:12; 2Кр 12:12). Слово те́рас в основному вказує на те, що викликає благоговіння чи подив. Коли це слово стосується того, що вказує на майбутні події, у коментарі цього видання подається альтернативний варіант перекладу — «передвістя».

Маючи владу від Єгови. Букв. «на Господеві». (Див. додаток В.) З огляду на контекст Дії 14:3 можна зрозуміти, що прийменник епı́ («на») показує, на основі чого учні говорили сміливо. Як видно з другої частини вірша, Бог підтверджував, або засвідчував, що їхня звістка справді була від нього і що вони мали його схвалення та підтримку. (Пор. Дії 4:29—31.) Грецький вислів, який буквально означає «на Господеві», також використовується у Септуагінті. Ним перекладено єврейські вислови, де міститься тетраграма (Пс 31:6 [30:7, LXX]; Єр 17:7). Тож дехто вважає, що цей вислів передає думку про те, що учні говорили «покладаючись на Єгову». (Див. додаток В3, вступ і Дії 14:3.)

Чуда. Або «передвістя». (Див. коментар до Дії 2:19.)

Пояснював. Значення грецького слова діермене́уо — «перекладати з однієї мови на іншу» (Дії 9:36; 1Кр 12:30, прим.). Однак це слово також може означати «прояснювати значення; детально пояснювати». В цьому вірші воно вказує на пояснення пророцтв.

Зевсом. Див. глосарій.

Гермесом. Грецький бог, який вважався сином Зевса і посланцем богів. Люди вірили, що він був мудрим, проникливим радником міфічних героїв і богом торгівлі, красномовства, гімнастики та сновидінь. Оскільки Павло брав провід у розмові, мешканці римського міста Лістри побачили в ньому Гермеса. І не дивно, адже за їхнім уявленням Гермес був посланцем богів та богом красномовства. По суті, споріднені з цим іменем слова, що вживаються в Писаннях, передають думку про переклад, а також тлумачення, або пояснення. (Один з прикладів — це грецьке дієслово гермене́уо, передане як «перекладається» в Ів 1:42 і Єв 7:2, а інший — іменник герменı́а, переданий як «дар перекладати» в 1Кр 12:10; 14:26; див. також коментар до Лк 24:27.) Серед археологічних знахідок із околиць стародавньої Лістри є статуя бога Гермеса та жертовник, присвячений Зевсу і Гермесу. Римляни ототожнювали Гермеса зі своїм богом торгівлі, Меркурієм.

Вінки. Або «гірлянди». Мабуть, священики Зевса хотіли покласти ці вінки на голови Павла та Варнави (інколи так увінчували ідолів) або ж на свої голови чи на тварин, призначених для жертви. Ці вінки здебільшого робили з листя і квітів, але іноді їх виготовляли з вовни.

Учнів. Або «душі учнів». (Див. додаток A2 і глосарій, «Душа».)

Поклали на них руки. У Єврейських Писаннях звичай покладати руки на людей або тварин мав різні значення (Бт 48:14; Лв 16:21; 24:14). У випадку з людьми це, зазвичай, вказувало на те, що вони отримали особливе визнання або ж вибрані для особливого завдання (Чс 8:10). Наприклад, Мойсей поклав руки на Ісуса Навина, визнаючи його своїм наступником. Завдяки цьому Ісус Навин був «сповнений духом мудрості» і зміг стати добрим провідником Ізраїля (Пв 34:9). У розповіді, записаній тут, в Дії 6:6, апостоли поклали руки на чоловіків, яких призначили на відповідальні становища. Апостоли зробили це, помолившись, а це означає, що вони просили Божого керівництва. У Біблії згадується, що рада старійшин поклала руки на Тимофія, тим самим призначивши його для особливого служіння (1Тм 4:14). Тимофій також був уповноважений призначати інших, покладаючи на них руки, але перед тим він мав уважно розглянути їхню придатність для служіння (1Тм 5:22).

Старійшин. Букв. «чоловіків похилого віку». У Біблії грецьке слово пресбı́терос стосується передусім тих, хто посідає відповідальне становище або наділений певними обов’язками у громаді чи народі. Коли це слово передає думку про вік людини (як-от в Лк 15:25 і Дії 2:17), то може вказувати не лише на похилий вік, а й на те, що хтось старший від когось іншого. В цьому вірші слово пресбı́терос означає провідників юдейського народу, які часто згадуються разом зі старшими священиками і книжниками. Чоловіки з цих трьох груп входили до складу Синедріону (Мт 21:23; 26:3, 47, 57; 27:1, 41; 28:12; див. глосарій, «Старійшина; старший чоловік»).

Призначили. З цього біблійного уривка видно, що роз’їзні наглядачі, Павло і Варнава, призначали старійшин. Вони підходили до цієї справи серйозно, адже виконували її після посту й молитви. Відомо, що Тит і, мабуть, Тимофій також брали участь у призначенні старійшин у зборах (Тит 1:5; 1Тм 5:22). Грецьке слово хейротоне́о, перекладене в цьому вірші як «призначили», буквально означає «витягнути (простягнути; підняти) руку». Тому дехто вважає, що старійшин у зборах вибирали підняттям рук, тобто голосуванням. Однак це грецьке слово може вживатися в ширшому значенні, і воно не обов’язково вказує на те, як саме здійснювалось призначення. Підтвердження цього можна знайти в праці Йосифа Флавія, юдейського історика I століття. Він вживає це грецьке дієслово, описуючи, як Бог призначив Саула царем («Юдейські старожитності», кн. 6, розд. 4 і 13). Збір Ізраїля не обирав Саула підняттям рук, тобто голосуванням. У Біблії говориться, що пророк Самуїл вилив олію на його голову і сказав: «Єгова помазав тебе, щоб ти був провідником». Тож Саула призначив Бог Єгова (1См 10:1). Граматична конструкція в Дії 14:23 також показує, що саме Павло і Варнава, а не громада чи збір призначали старійшин (буквально «простягали руки»). В інших випадках апостоли та інші уповноважені чоловіки буквально клали руки на чоловіків, які були придатні для виконання відповідальних обов’язків у зборі в I столітті. Це було символом затвердження, схвалення або призначення. (Пор. коментар до Дії 6:6.)

Старійшин. Букв. «чоловіків похилого віку». У Біблії грецьке слово пресбı́терос стосується передусім тих, хто посідає відповідальне становище або наділений певними обов’язками у громаді чи народі, але може вказувати і на похилий вік. (Див. коментар до Мт 16:21.) Так само як старійшини, тобто зрілі чоловіки, були провідниками громад у стародавньому Ізраїлі, духовно зрілі чоловіки служили у християнських зборах I століття (1Тм 3:1—7; Тит 1:5—9). Хоча Павло і Варнава були «послані святим духом» в цю місіонерську подорож, вони все одно молилися і постили, коли призначали старійшин. Після того вони «віддали [цих старійшин] у розпорядження Єгови» (Дії 13:1—4; 14:23). Відомо, що, окрім Павла і Варнави, Тит і, мабуть, Тимофій брали участь у призначенні старійшин в зборах (Тит 1:5; 1Тм 5:22). Біблія не згадує, що збори призначали старійшин самостійно. Збори в I столітті, очевидно, мали по кілька старійшин, які служили разом як «рада старійшин» (1Тм 4:14; Флп 1:1).

Віддали їх у розпорядження Єгови. Грецьке дієслово, перекладене як «віддали у розпорядження», також вживається в Дії 20:32, де Павло говорить старійшинам в Ефесі: «Нехай вас береже Бог», і в Лк 23:46 в Ісусових словах: «Батьку, у твої руки ввіряю свій дух». Ці слова є цитатою з Пс 31:5, де в Септуагінті (30:6, LXX) міститься те саме грецьке слово (перекладене як «ввіряю») і де у єврейському оригіналі в контексті вживається тетраграма. Думка про те, що хтось ввіряє себе Єгові, неодноразово згадується у Єврейських Писаннях (Пс 22:8; 37:5; Пр 16:3; див. додаток В3, вступ і Дії 14:23).

Слово. Грецькою тон ло́ґон. Аналіз рукописів свідчить на користь вживання цього варіанта, і саме його використовує більшість сучасних перекладів Біблії. Проте існують грецькі рукописи, в яких вжито вислів «слово Господнє» (тон ло́ґон Кірı́у; див. додаток В і коментар до Дії 8:25), а також кілька стародавніх рукописів, де міститься вислів «слово Боже». Крім того, щонайменше два переклади Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В4 вони позначені як J^{17, 28}) вживають у цьому вірші Боже ім’я, і цей вислів можна перекласти як «слово Єгови».

Слово Єгови. Цей вислів походить з Єврейських Писань, де єврейський термін, що означає «слово», вживається разом з Божим іменем. Вислів «слово Єгови» міститься у приблизно 200 віршах. (Ось приклади: 2См 12:9; 24:11; 2Цр 7:1; 20:16; 24:2; Іс 1:10; 2:3; 28:14; 38:4; Єр 1:4; 2:4; Єз 1:3; 6:1; Ос 1:1; Мих 1:1; Зх 9:1.) Коли цей вислів трапляється в Зх 9:1 у ранніх копіях Септуагінти (у фрагменті, що був знайдений у печері в Нахал-Хевері, у Юдейській пустелі, і датується 50 роком до н. е.— 50 роком н. е.), то після грецького слова ло́ґос стоїть Боже ім’я, написане давньоєврейськими літерами (). Причини того, чому «Переклад нового світу» використовує в основному тексті Дії 8:25 вислів «слово Єгови», а не «слово Господнє», як у доступних на сьогодні грецьких рукописах, наводяться в додатку В3, вступ і Дії 8:25.

Двері віри. Або «двері до віри». Єгова відкрив ці символічні двері, давши людям з інших народів, тобто неєвреям, можливість розвинути віру. У Біблії віра часто включає довір’я, яке спонукує до послуху (Як 2:17; див. коментар до Ів 3:16). У своїх листах Павло тричі вживає слово «двері» у переносному значенні (1Кр 16:9; 2Кр 2:12; Кл 4:3).

Виявляє, що вірить у нього. Букв. «вірить у нього». Тут вжито грецьке дієслово пісте́уо (споріднене з іменником пı́стіс, який зазвичай перекладається як «віра»), основне значення якого — «вірити». Однак це слово може мати різні відтінки значення, залежно від контексту і граматичної конструкції речення. Часто воно означає більше, ніж просто вірити чи визнавати, що хтось існує (Як 2:19). Воно передає думку про віру і довір’я, які спонукують до послуху. В Ів 3:16 дієслово пісте́уо вживається разом з прийменником ейс («у»). Про цей грецький вислів один вчений говорить: «У такій конструкції слово “віра” передає думку про дії, про щось, що люди роблять, тобто про вияв віри у когось» (Kaufman P. L. An Introductory Grammar of New Testament Greek. 1982. P. 46). Ісус, очевидно, мав на увазі людину, яка доводить свою віру не одним вчинком, а способом життя. В Ів 3:36 подібний вислів, «хто виявляє, що вірить у Сина», протиставляється вислову «хто... Сина не слухається». Отже, в цьому контексті вислів «виявляє, що вірить» передає думку про міцну віру, доказом якої є послух.