Інша Марія. Тобто «Марія — мати Якова і Йосія», про яку говориться в Мт 27:56. Про неї також згадується в Мт 28:1; Мр 15:40, 47; 16:1; Лк 24:10; Ів 19:25. (Див. коментарі до Мр 3:18; Ів 19:25.)

Суботи. Букв. «субот». У цьому вірші грецьке слово са́ббатон у формі множини вживається двічі. У першому випадку воно стосується одного суботнього дня, тобто сьомого дня тижня, і перекладене як «субота». У другому випадку воно стосується періоду з семи днів і перекладене як тиждень. Суботній день (15 нісана) закінчився із заходом сонця. Дехто вважає, що події, описані в розповіді Матвія, відбувалися «після суботи» у вечірні сутінки, але з інших Євангелій чітко видно, що жінки прийшли подивитись на могилу 16 нісана «рано-вранці» (Мр 16:1, 2; Лк 24:1; Ів 20:1; див. також глосарій і додаток Б12).

Першого дня тижня. Тобто 16 нісана. Першим днем тижня юдеї вважали день, який наставав після суботи.

Інша Марія. Див. коментар до Мт 27:61.

Ангел Єгови. Цей вислів багато разів вживається у Єврейських Писаннях; вперше — в Бт 16:7. Коли він трапляється в ранніх копіях Септуагінти, після грецького слова а́нґелос («ангел; посланець») стоїть Боже ім’я, написане єврейськими літерами. Саме так цей вислів передано в Зх 3:5, 6 у фрагменті Септуагінти, який був знайдений у Нахал-Хевері (Ізраїль) і датується 50 роком до н. е.— 50 роком н. е. (Див. додаток В.) Ряд біблійних перекладів також вживає Боже ім’я у вислові «ангел Єгови» в Мт 1:20. (Див. додатки А5 і В3, вступ і Мт 1:20.)

Ангел Єгови. Див. коментар до Мт 1:20 і додатки В1 та В3, вступ і Мт 28:2.

Розкажіть його учням, що він воскрес. Ці жінки не лише першими з учнів Ісуса почули про його воскресіння, але й отримали доручення повідомити про це іншим учням (Мт 28:2, 5, 7). Згідно з юдейською традицією, яка не ґрунтувалась на Писанні, жінкам не дозволялося давати свідчення в суді. Однак ангел Єгови удостоює жінок честю повідомити іншим радісну звістку.

Вклонились. Або «віддали шану; впали ниць». (Див. коментарі до Мт 8:2; 14:33; 15:25.)

Кланятися. Або «віддавати шану». Люди, згадані у Єврейських Писаннях, вклонялися, коли зустрічали пророків, царів та інших представників Бога (1См 25:23, 24; 2См 14:4—7; 1Цр 1:16; 2Цр 4:36, 37). Очевидно, цей чоловік зрозумів, що перед ним Божий представник, який має силу зціляти хворих. Було цілком доречно на знак пошани вклонитися майбутньому Царю, призначеному Єговою (Мт 9:18; більше інформації щодо грецького слова міститься в коментарі до Мт 2:2).

Вклонилися. Або «віддали шану». Ці люди визнавали Ісуса як Божого представника. Вони вклонилися йому не як богу, а як «Божому Сину». (Див. коментарі до Мт 2:2; 8:2; 18:26.)

Вклонилася йому. Або «віддала йому шану». Назвавши Ісуса «Сином Давидовим» (Мт 15:22), ця жінка-неюдейка, очевидно, показала, що визнає його обіцяним Месією. Вона вклонилася йому не як богу, а як Божому представнику. (Див. коментарі до Мт 2:2; 8:2; 14:33; 18:26.)

Моїм братам. Тут Ісус називає своїх учнів братами, вказуючи на духовне споріднення з ними. (Див. Мт 28:16; пор. Мт 25:40; Ів 20:17; Єв 2:10—12.)

Старійшинами. Див. коментар до Мт 16:21.

Старійшин. Букв. «чоловіків похилого віку». У Біблії грецьке слово пресбı́терос стосується передусім тих, хто посідає відповідальне становище або наділений певними обов’язками у громаді чи народі. Коли це слово передає думку про вік людини (як-от в Лк 15:25 і Дії 2:17), то може вказувати не лише на похилий вік, а й на те, що хтось старший від когось іншого. В цьому вірші слово пресбı́терос означає провідників юдейського народу, які часто згадуються разом зі старшими священиками і книжниками. Чоловіки з цих трьох груп входили до складу Синедріону (Мт 21:23; 26:3, 47, 57; 27:1, 41; 28:12; див. глосарій, «Старійшина; старший чоловік»).

Про це. Стосується брехні про те, що вони заснули. Римських воїнів, які заснули на посту, могла чекати страта.

Намісник. Тобто Понтій Пилат.

Зустрітися. Очевидно, на цій зустрічі в Галілеї були присутні понад 500 учнів (1Кр 15:6).

Декотрі... сумнівалися. Взявши до уваги 1Кр 15:6, можна дійти висновку, що тими, хто засумнівався, очевидно, були не апостоли, а хтось із учнів у Галілеї, яким Ісус до того часу не з’являвся.

Тому що той пророк. Букв. «в ім’я пророка». У цьому контексті грецька ідіома «в ім’я» означає, що людина визнає становище і служіння пророка. (Пор. коментар до Мт 28:19.)

По цілій населеній землі... всім народам. Обидва вислови підкреслюють масштаби проповідницької праці. Висловом «населена земля» перекладено грецьке слово ойкуме́не, яке в широкому значенні стосується землі як місця проживання людей (Лк 4:5; Дії 17:31; Рм 10:18; Об 12:9; 16:14). У I столітті це слово також вживалося стосовно величезної Римської імперії, по якій були розпорошені юдеї (Лк 2:1; Дії 24:5). Грецьке слово е́тнос, яке перекладається як «народ», в широкому значенні стосується групи людей, що об’єднана спільним походженням і мовою. Народ або етнічна група зазвичай живе в межах певних географічних кордонів.

Робіть учнями. Основне значення грецького дієслова матете́уо — «навчати», зокрема навчати людину з наміром зробити її учнем. В Мт 13:52 це дієслово перекладене як «навчений», а в Мт 27:57 — «був... учнем». У Дії 14:21 воно вживається в розповіді про те, як Павло і Варнава «зроби[ли] чимало людей учнями» в Дервії. Слова «хрестячи» і «навчаючи», вжиті в цьому контексті, показують, що́ мається на увазі під наказом «робіть учнями людей». (Щоб більше дізнатись про значення спорідненого грецького іменника матете́с, див. коментар до Мт 5:1.)

Людей з усіх народів. Вислів, вжитий в оригіналі, буквально можна перекласти як «усі народи», але контекст вказує на те, що йдеться про окремих осіб з усіх народів, адже грецький займенник «їх» у фразі хрестячи їх — чоловічого роду і стосується людей, а не «народів» (слово «народ» у грецькій — середнього роду). Наказ іти до «людей з усіх народів» був чимось новим. Як видно з Писань, до днів Ісуса язичників приймали в Ізраїлі, якщо вони самі виявляли бажання служити Єгові (1Цр 8:41—43). Проте наказ Ісуса означав, що його учні будуть проповідувати не лише юдеям, а й людям інших національностей і праця підготовки учнів набуде всесвітніх масштабів (Мт 10:1, 5—7; Об 7:9; див. коментар до Мт 24:14).

В ім’я. Грецьке слово о́нома, перекладене як «ім’я», може стосуватися не тільки особистого імені. У цьому контексті воно вказує на владу і становище Батька і Сина, а також на роль святого духу. Завдяки тому що людина визнає все це, вона може будувати стосунки з Богом на новій основі. (Пор. коментар до Мт 10:41.)

Батька, і Сина, і святого духу. Визнавати Батька, Бога Єгову, вкрай важливо, адже він наш Творець і Життєдавець (Пс 36:7, 9; Об 4:11). Однак Біблія також показує, що жодна людина не може отримати спасіння, якщо не визнає́ ролі Сина у Божому намірі (Ів 14:6; Дії 4:12). Крім того, необхідно визнавати роль Божого святого духу, адже це діюча сила Бога, завдяки якій він дає життя (Йв 33:4), передав свою звістку людям (2Пт 1:21) і допомагає їм виконувати його волю (Рм 15:19). Дехто вважає, що цей вірш підтримує вчення про Трійцю, але в Біблії ніде не говориться, що Батько, Син і святий дух однаково вічні, мають однакову силу і становище. Те, що вони згадуються в одному вірші, не доводить, що в них однакова божественна сутність (Мр 13:32; Кл 1:15; 1Тм 5:21).

Святого духу. Або «святої діючої сили». Слово «дух» (в грецькій — середнього роду) стосується безособової сили, яка перебуває в дії і походить від Бога. (Див. глосарій, «Дух»; «Святий дух».)

Учні. Перший випадок вживання грецького слова матете́с, що перекладається як «учень». Стосується того, кого навчають, і містить думку про особисту прив’язаність до вчителя, яка впливає на все життя учня. Хоча послухати Ісуса зібралося дуже багато людей, він, імовірно, звертається в основному до своїх учнів, які сидять найближче до нього (Мт 7:28, 29; Лк 6:20).

Проповідувати. Основне значення грецького слова — «публічно проголошувати, бути глашатаєм». Це слово підкреслює спосіб проголошення: зазвичай мається на увазі привселюдне проголошення, а не промова, звернена до обмеженої кількості людей.

Навчаючи їх. Грецьке слово, яке перекладається як «навчати», містить думку про навчання, пояснення, наведення переконливої аргументації і доказів. (Див. коментарі до Мт 3:1; 4:23.) Навчати людей дотримуватися всього того, що наказав Ісус,— це тривалий процес. Необхідно допомагати їм застосовувати вчення Ісуса, наслідувати його приклад і самим ставати вчителями (Ів 13:17; Еф 4:21; 1Пт 2:21).

Закінчення. Див. коментар до Мт 24:3 і глосарій, «Закінчення віку».

Віку. Див. глосарій, «Вік».

Закінчення. Грецьке слово сінте́лейа означає «сукупний кінець; закінчення разом» (Мт 13:39, 40, 49; 28:20; Єв 9:26). Воно вказує на період, впродовж якого відбувається низка подій, що веде до повного «кінця», згаданого у Мт 24:6, 14, де словом «кінець» перекладене інше грецьке слово, те́лос. (Див. коментарі до Мт 24:6, 14 і глосарій, «Закінчення віку».)

Навчаючи... проповідуючи. Навчання відрізняється від проповідування тим, що вчитель не лише щось проголошує, а навчає, пояснює, використовує переконливу аргументацію, наводить докази. (Див. коментарі до Мт 3:1; 28:20.)