Матвія. Грецьке ім’я Матвій — це, ймовірно, скорочена форма єврейського імені Маттітія (1Хр 15:18), що означає «дар від Єгови».

Євангеліє від Матвія. Жоден з письменників Євангелій не вказав у них свого імені, і назви книг, очевидно, не були частиною тексту оригіналу. В деяких рукописах Євангелія від Матвія вжито назву Еуанґе́ліон ката́ Матта́йон («Добра новина [або Євангеліє] від Матвія»), а в інших міститься коротка назва Ката́ Матта́йон («Від Матвія»). Точно не відомо, коли саме назви були додані до тексту або ввійшли в ужиток. Дехто припускає, що це сталося у II столітті н. е., оскільки довгі назви трапляються в рукописах Євангелій, датованих кінцем II — початком III століття. На думку деяких вчених, вступні слова книги Марка («Початок доброї новини про Ісуса Христа, Божого Сина»), можливо, стали причиною того, чому кожну з цих книг почали називати «Євангелієм» (буквально «добра новина»). До цього слова додали ім’я письменника, очевидно, для того, щоб чітко розрізняти ці оповіді.

Книга історії життя. Слова, якими Матвій починає свою оповідь,— грецькою Бı́блос ґене́сеос (форма слова ґе́несіс) — можна також перекласти як «історичний запис», «родовід». Грецьке слово ґе́несіс буквально означає «походження; народження; родовідна лінія». У Септуагінті цим словом перекладається єврейське слово толедо́т, яке має подібне значення і в книзі Буття передане як «розповідь», «життя», «історія життя» (Бт 2:4; 5:1; 6:9; 10:1; 11:10, 27; 25:12, 19; 36:1, 9; 37:2).

Історії життя Ісуса Христа. Матвій простежує родовід Ісуса через Давидового сина Соломона. На відміну від нього, Лука подає родовід через Давидового сина Натана (Мт 1:6, 7; Лк 3:31). Матвій підтверджує законне право Ісуса на трон Давида, подаючи родовідну лінію від Соломона до Йосипа, який був законним батьком Ісуса. Очевидно, Лука наводить родовід Марії, щоб довести, що Ісус є нащадком Давида за народженням.

Христа. Цей титул походить від грецького слова Хрісто́с і є відповідником титулу «Месія» (від єврейського машı́ах); обидва слова означають «Помазанець». У біблійні часи правителів урочисто помазували олією.

Сина. У цьому родоводі слово «син» може означати не тільки сина, але й внука чи іншого нащадка.

Сина Давида. Вказує на те, що Ісус — спадкоємець угоди про Царство, яка була укладена з Давидом і мала виконатися одним з Давидових нащадків (2См 7:11—16; Пс 89:3, 4).

Авраамового сина. Пишучи для юдеїв, Матвій вже на початку родоводу наголошує, що Ісус є законним нащадком, через якого, згідно з обіцянкою, даною Аврааму, всі народи землі можуть здобути для себе благословення.

В... народився. Слово, вжите в тексті оригіналу, може вказувати не тільки на народження сина, але й внука чи далекого нащадка (Мт 1:8, 11).

Від Тамари. Перша з п’яти жінок, згаданих Матвієм у родоводі Месії. Інші чотири жінки — це Рахав і Рут, які були неізраїльтянками (вірш 5), Вірсавія, «дружина Урії» (вірш 6), і Марія (вірш 16). Родовід ведеться по чоловічій лінії, а імена цих жінок увійшли в нього, очевидно, тому, що кожна з них стала прародичкою Ісуса особливим чином.

Цар Давид. Хоча в цьому родоводі згадується кілька царів, лише Давида прямо названо «царем». Царську династію в Ізраїлі називали «домом Давида» (1Цр 12:19, 20). Називаючи Ісуса «сином Давида» (вірш 1), Матвій наголошує на темі Царства і показує, що Ісус є спадкоємцем царства, яке Бог пообіцяв, уклавши угоду з Давидом (2См 7:11—16).

Від дружини Урії. Тобто Вірсавії, дружини хетянина Урії, одного з Давидових воїнів-чужоземців (2См 11:3; 23:8, 39).

В... народився. Слово, вжите в тексті оригіналу, може вказувати не тільки на народження сина, але й внука чи далекого нащадка (Мт 1:8, 11).

В Єгорама народився Уззія. Тобто Єгорам став прабатьком Уззії. (Див. коментар до Мт 1:2.) Як видно з 1Хр 3:11, 12, у родоводі Давида між Єгорамом і Уззією (Азарією) пропущені три неправедних царі — Ахазія, Єгоаш і Амація.

В... народився. Йдеться про народження онука, оскільки насправді Йосія був батьком Єгоякима, в якого народився Єхонія, також названий Єгояхіном і Конією (2Цр 24:6; 1Хр 3:15—17; Ес 2:6; Єр 22:24).

У Шеалтіїла народився Зоровавель. Хоча Зоровавель часто називається сином Шеалтіїла (Езд 3:2, 8; 5:2; Не 12:1; Ог 1:1, 12, 14; 2:2, 23; Лк 3:27), один раз він названий сином Педаї, Шеалтіїлового брата (1Хр 3:19). Очевидно, Зоровавель був рідним сином Педаї, але вважався законним сином Шеалтіїла. (Див. коментарі до Лк 3:27.)

Зоровавеля, сина Шеалтіїла. Хоча Зоровавель часто називається «сином Шеалтіїла» (Езд 3:2, 8; 5:2; Не 12:1; Ог 1:1, 12, 14; 2:2, 23; Мт 1:12), один раз він названий «сином Педаї», Шеалтіїлового брата (1Хр 3:17—19). Очевидно, Зоровавель був рідним сином Педаї, але вважався законним сином Шеалтіїла. Можливо, Педая помер, коли його син Зоровавель був ще малим, і Шеалтіїл, найстарший брат Педаї, виховав Зоровавеля як власного сина. Або, можливо, Шеалтіїл помер бездітним, і Педая уклав левіратний шлюб, тому син Педаї від Шеалтіїлової дружини вважався законним спадкоємцем Шеалтіїла.

Шеалтіїла, сина Нері. Згідно з 1Хр 3:17 і Мт 1:12, Шеалтіїл був сином Єхонії, а не Нері. Можливо, Шеалтіїл одружився з дочкою Нері, тобто став його зятем, а отже міг називатись «сином Нері». У єврейських родоводах ім’я зятя досить часто наводилось як ім’я сина. Мабуть, з тієї ж причини Лука назвав Йосипа «сином Ілія», батька Марії. (Див. коментар до Лк 3:23.)

В... народився. Слово, вжите в тексті оригіналу, може вказувати не тільки на народження сина, але й внука чи далекого нащадка (Мт 1:8, 11).

Йосип. Коли Матвій подає ім’я Йосипа, то далі не говорить, що в нього народився Ісус. (Див. коментар до Мт 1:2.) Натомість він каже, що Йосип — чоловік Марії, а Марія народила Ісуса. Родовід з книги Матвія показує, що Ісус, хоча й не був рідним сином Йосипа, був його названим сином і тому законним спадкоємцем Давида. А родовід з книги Луки показує, що через свою матір Марію Ісус є кровним нащадком Давида.

Христом. Див. коментар до Мт 1:1 і глосарій.

Христа. Цей титул походить від грецького слова Хрісто́с і є відповідником титулу «Месія» (від єврейського машı́ах); обидва слова означають «Помазанець». У біблійні часи правителів урочисто помазували олією.

Була заручена. Євреї ставились до заручин дуже серйозно. Заручини прирівнювались до одруження, хоча чоловік і жінка починали жити разом лише після офіційної весільної церемонії.

Духу. Перший випадок вживання грецького слова пне́ума в Грецьких Писаннях. Тут воно стосується Божої діючої сили. (Див. глосарій.)

Чоловік... розлучитися. Оскільки заручені особи вважалися одруженими, стає зрозуміло, чому Йосипа названо чоловіком Марії, а Марію — його дружиною (Мт 1:20). Розірвати заручини можна було тільки через розлучення.

Сина Давида. Вказує на те, що Ісус — спадкоємець угоди про Царство, яка була укладена з Давидом і мала виконатися одним з Давидових нащадків (2См 7:11—16; Пс 89:3, 4).

Ангел Єгови. Цей вислів багато разів вживається у Єврейських Писаннях; вперше — в Бт 16:7. Коли він трапляється в ранніх копіях Септуагінти, після грецького слова а́нґелос («ангел; посланець») стоїть Боже ім’я, написане єврейськими літерами. Саме так цей вислів передано в Зх 3:5, 6 у фрагменті Септуагінти, який був знайдений у Нахал-Хевері (Ізраїль) і датується 50 роком до н. е.— 50 роком н. е. (Див. додаток В.) Ряд біблійних перекладів також вживає Боже ім’я у вислові «ангел Єгови» в Мт 1:20. (Див. додатки А5 і В3, вступ і Мт 1:20.)

Єгови. Це перше з 237 місць, де в головному тексті Грецьких Писань у «Перекладі нового світу» вживається Боже ім’я, Єгова. (Див. додаток В.)

Сину Давидів. Щоб допомогти Йосипу сприйняти подальші слова, ангел назвав його «сином Давида», нагадавши йому про обіцянку, пов’язану з угодою, яку Єгова уклав з Давидом. (Див. коментарі до Мт 1:1, 6.)

Взяти свою дружину Марію до себе додому. За юдейським звичаєм, шлюб вважався дійсним від моменту заручин. Весільна церемонія завершувалася тим, що чоловік приводив наречену до свого дому. Переважно це відбувалося у визначений наперед день і супроводжувалося святкуванням. Так чоловік прилюдно показував, що бере цю жінку за дружину. Після цього люди визнавали новий шлюб; про нього робився запис, і він вважався остаточно укладеним (Бт 24:67; див. коментарі до Мт 1:18, 19.)

Вагітна. Або «те, що зачате в ній». Букв. «те, що народжене в ній». Те саме грецьке слово у вірші 16 перекладене як «народила».

Чоловік... розлучитися. Оскільки заручені особи вважалися одруженими, стає зрозуміло, чому Йосипа названо чоловіком Марії, а Марію — його дружиною (Мт 1:20). Розірвати заручини можна було тільки через розлучення.

Була заручена. Євреї ставились до заручин дуже серйозно. Заручини прирівнювались до одруження, хоча чоловік і жінка починали жити разом лише після офіційної весільної церемонії.

Цар Давид. Хоча в цьому родоводі згадується кілька царів, лише Давида прямо названо «царем». Царську династію в Ізраїлі називали «домом Давида» (1Цр 12:19, 20). Називаючи Ісуса «сином Давида» (вірш 1), Матвій наголошує на темі Царства і показує, що Ісус є спадкоємцем царства, яке Бог пообіцяв, уклавши угоду з Давидом (2См 7:11—16).

Ісусом. Відповідник єврейського імені Єшуа, або Йошуа, яке є скороченою формою імені Єгошуа, що означає «Єгова є спасіння».

Щоб сповнилися слова, які Єгова промовив через пророка. Матвій багато разів вживає подібні фрази у своєму Євангелії, очевидно, для того, щоб наголосити своїм читачам-юдеям на ролі Ісуса як обіцяного Месії (Мт 2:15, 23; 4:14; 8:17; 12:17; 13:35; 21:4; 26:56; 27:9).

Єгова. Цитату, яка наводиться в наступному, 23-му, вірші, взято з Іс 7:14, де вказано, що Єгова дасть знак. (Див. додаток В3, вступ і Мт 1:22.) Це перша цитата з Єврейських Писань у Євангелії від Матвія.

Незаймана дівчина. Тут Матвій цитує Іс 7:14 з перекладу Септуагінта, де вжито слово парте́нос, що означає «особа, яка ніколи не мала статевих стосунків». Цим словом перекладене єврейське слово алма́, що має ширше значення і може означати не лише «незаймана дівчина», але й просто «молода жінка». Матвій під натхненням застосовує до матері Ісуса грецьке слово парте́нос («незаймана дівчина»).

Еммануїл. Єврейське ім’я, що вживається в Іс 7:14; 8:8, 10. Еммануїл — це одне з пророчих імен-титулів Месії.

Єгови. Див. коментар до Мт 1:20 і додаток В3, вступ і Мт 1:24.

Ангел Єгови. Цей вислів багато разів вживається у Єврейських Писаннях; вперше — в Бт 16:7. Коли він трапляється в ранніх копіях Септуагінти, після грецького слова а́нґелос («ангел; посланець») стоїть Боже ім’я, написане єврейськими літерами. Саме так цей вислів передано в Зх 3:5, 6 у фрагменті Септуагінти, який був знайдений у Нахал-Хевері (Ізраїль) і датується 50 роком до н. е.— 50 роком н. е. (Див. додаток В.) Ряд біблійних перекладів також вживає Боже ім’я у вислові «ангел Єгови» в Мт 1:20. (Див. додатки А5 і В3, вступ і Мт 1:20.)

Не мав з нею інтимних стосунків. Букв. «не знав її». У біблійній грецькій мові дієслово «знати» іноді вживалося в значенні «мати статеві стосунки». В такому самому значенні може вживатися і єврейський відповідник дієслова «знати»; це єврейське дієслово перекладається як «мати інтимні стосунки» в Бт 4:1, 1См 1:19 та інших біблійних віршах.