Точним знанням. У Грецьких Писаннях словом «знання» здебільшого перекладаються два грецьких слова — ґно́сіс і епı́ґносіс. Вони обидва споріднені з дієсловом ґіно́ско, що означає «знати; розуміти; усвідомлювати». Вжите в цьому вірші слово епı́ґносіс — це підсилена форма слова ґно́сіс (епı́- буквально означає «на», тут вживається в значенні «додатковий»). Як часто видно з контексту, епı́ґносіс означає «точне, справжнє або повне знання». Використавши тут це слово, Павло хотів показати, що ревність його співвітчизників, юдеїв, була неправильною. Вона не ґрунтувалася на правильному розумінні Божої волі, що була виявлена через Ісуса, обіцяного Месію.

Кінець. Грецьке слово те́лос, яке зазвичай перекладається як «кінець», має різні відтінки значення. Воно може вказувати на завершення чогось, на щось протилежне початку (Мт 24:14; Мр 3:26; Об 21:6). Це значення добре вписується в контекст, адже Ісусова смерть, воскресіння і вознесіння на небо поклали кінець Мойсеєвому закону (Ів 1:17; Рм 6:14; Гл 5:18; Кл 2:14, 16, 17). Однак слово те́лос також може стосуватися «кінця» в значенні кінцевого пункту чи мети. (Пор. 1Тм 1:5, де це грецьке слово перекладено як «мета».) Оскільки Павло писав, що Мойсеїв закон був «опікуном, який вів до Христа», то можна сказати, що Христос — це кінцевий пункт або мета, до яких мав привести Закон (Гл 3:24). Тож в цьому вірші те́лос, очевидно, передає обидві думки.

Безодню. Або «глиби́ни». Грецьке слово а́біссос, яке означає «надзвичайно глибокий» або «безмежний; невимірний», вживається для позначення місця або стану ув’язнення. У Грецьких Писаннях це слово трапляється дев’ять разів — тут, у Рм 10:7 і сім разів у книзі Об’явлення. В Об 20:1—3 описано, як у майбутньому Сатана буде кинутий в безодню на 1000 років. Легіон демонів, які благали Ісуса не відправляти їх «у безодню», мабуть, мали на увазі цю майбутню подію. У вірші 28 говориться, що один з демонів попросив Ісуса не мучити його. У паралельній оповіді в Мт 8:29 демони запитали Ісуса: «Ти прийшов нас мучити передчасно?» Тож муки, яких боялися демони,— це, очевидно, ув’язнення в «безодні». (Див. глосарій і коментар до Мт 8:29.)

Безодню. Або «глиби́ни». Основне значення грецького слова а́біссос — «надзвичайно глибокий» або «безмежний; невимірний». У Грецьких Писаннях це слово трапляється дев’ять разів і вживається переважно для позначення місця або стану ув’язнення. (Див. коментар до Лк 8:31.) Тут, в Рм 10:7, воно вказує на символічне місце, в якому Ісус Христос перебував неповних три дні і з якого Батько воскресив його. (Пор. Пс 71:19, 20; Мт 12:40.) Після смерті Ісус був, так би мовити, ув’язнений, або обмежений, тобто без свідомості і повністю бездіяльний. Тільки Батько міг звільнити його з цього місця ув’язнення. (Пор. 2См 22:5, 6; Йв 38:16, 17; Пс 9:13; 107:18; 116:3; Дії 2:24.) Але слово а́біссос означає не лише спільну могилу людства. (Див. глосарій, «Могила».) Цікаво, що в грецькій Септуагінті слово а́біссос не вживається для перекладу єврейського слова шео́л («могила»). Також «безоднею» у Біблії названо символічне місце ув’язнення, в яке потрапить Сатана та його демони і яке ще описане як «в’язниця». Таке вживання слова а́біссос підтверджує, що «безодня» — це не лише спільна могила людства (Лк 8:31; Об 20:1, 3, 7).

Проповідуємо. Тобто привселюдно звіщаємо. (Див. коментар до Мт 3:1.)

Проповідувати. Основне значення грецького слова — «публічно проголошувати, бути глашатаєм». Це слово підкреслює спосіб проголошення: зазвичай мається на увазі привселюдне проголошення, а не промова, звернена до обмеженої кількості людей.

Привселюдно звіщаєш. Грецьке слово гомолоґе́о в деяких перекладах Біблії передається як «сповідувати». Багато словників перекладають це слово як «звіщати (визнавати) привселюдно». Те саме дієслово вживається у вірші 10. Павло пояснює, що християнам недостатньо мати віру в серці; щоб отримати спасіння, вони повинні звіщати про свою віру привселюдно (Пс 40:9, 10; 96:2, 3, 10; 150:6; Рм 15:9). Звіщати потрібно не один раз, наприклад під час хрещення, а постійно; християни роблять це, коли збираються разом з одновірцями і коли проголошують добру новину про спасіння невіруючим людям (Єв 10:23—25; 13:15).

Що Ісус є Господом. Під час життя Ісуса на землі деякі люди, що не були його учнями, звертались до нього, використовуючи титул «Господь» на знак поваги і ввічливості. Коли самарянка назвала його «паном», це також було виявом поваги. Грецьке слово Кı́ріос, яке вживають письменники Біблії, має різні відтінки значення і залежно від контексту може перекладатися як «Господь», «господар» чи «пан» (Мт 8:2; Ів 4:11). Однак Ісус пояснив учням, що, називаючи його Господом, вони визнавали його становище над ними — що він їхній Пан, тобто Господь (Ів 13:13, 16). Титул Ісуса «Господь» набув ще більшого значення після його смерті і воскресіння, коли він був піднесений на вище становище в небі. Віддавши життя у жертву, Ісус викупив своїх послідовників і став їхнім Власником (1Кр 7:23; 2Пт 2:1; Юд 4; Об 5:9, 10) та Царем (Кл 1:13; 1Тм 6:14—16; Об 19:16). Визнавати Ісуса Господом означає щось більше, ніж просто називати його цим титулом. Правдиві християни повинні поважати становище Ісуса і слухатись його (Мт 7:21; Флп 2:9—11).

Господом. Вжите тут грецьке слово Кı́ріос (Господь) в Біблії переважно виступає в ролі іменника. Насправді це слово є прикметником, що означає «такий, який посідає силу (кı́рос) чи владу». Це слово використовується в усіх книгах Грецьких Писань, крім листа Павла до Тита і листів Івана. Ісус Христос, як створений Богом Син і Слуга, слушно називав свого Батька і Бога (Ів 20:17) «Господом» (Кı́ріос), адже Бог має більшу силу та владу і є його Головою (Мт 11:25; 1Кр 11:3). Але в Біблії титул Кı́ріос стосується не тільки Бога Єгови. Кı́ріос також вживається стосовно Ісуса Христа (Мт 7:21; Рм 1:4, 7), одного зі старійшин на небі, якого бачив Іван у видінні (Об 7:13, 14, «пан»), ангелів (Дн 12:8, «пан»), людей (Дії 16:16, 19, 30, «господарі» і «пани») і фальшивих богів (1Кр 8:5, «пани»). Дехто стверджує, що вислів «Ісус є Господом» означає, ніби він і його Батько, Єгова,— це одна особа. Однак з контексту чітко видно, що таке твердження хибне, адже «Бог воскресив [Ісуса] з мертвих». Свою владу Ісус як Господь отримав від Батька (Мт 28:18; Ів 3:35; 5:19, 30). (Див. коментар до вислову що Ісус є Господом у цьому вірші.)

Жоден з тих, хто ґрунтує свою віру на ньому, не розчарується. Павло цитує тут Іс 28:16 з Септуагінти. Основне значення грецького вислову, перекладеного як «не розчарується»,— це «не засоромиться; не буде осоромлений». В цьому вірші Павло показує, що люди, які вірять в Ісуса Христа, ніколи не будуть осоромлені чи розчаровані, на відміну від людей, чия віра є марна. Той самий вислів використовується в Рм 9:33 і 1Пт 2:6.

Господь. З контексту неможливо точно визначити, кого саме стосується титул «Господь» (Кı́ріос) в цьому вірші; біблеїсти також не дійшли спільної думки щодо того, кого має на увазі Павло — Господа Ісуса Христа чи Господа Єгову. З одного боку, в Рм 10:9 прямо говориться про Ісуса Христа як про Господа, і цитата з Іс 28:16, наведена в Рм 10:11, теж стосується його. Тож, якщо «Господь», згаданий в Рм 10:12,— це той, про кого говориться в Рм 10:11 («на ньому»), тоді йдеться про Ісуса Христа. З іншого боку, в Рм 10:9 Павло говорить про віру, яку людина має «у серці», віру в те, що «Бог воскресив його з мертвих». Крім того, в Рм 10:13, де цитується Йл 2:32, сказано: «Кожен, хто кличе ім’я Єгови, спасеться». Тож, якщо «Господь», згаданий в Рм 10:12,— це та сама особа, про яку йдеться в Рм 10:13, тоді мається на увазі Бог Єгова. В такому випадку думка цього вірша перегукується з думкою в Рм 3:29: є один Бог як над юдеями, так і над язичниками. Це приклад того, як Комітет перекладу Біблії нового світу розглядав контекст кожного випадку вживання Кı́ріос (Господь), коли приймав рішення, чи повинне на місці цього слова стояти Боже ім’я. Якщо уривки в Єврейських Писаннях, де містилися подібні вислови, і контекст в Грецьких Писаннях не давали чітких підстав вживати Боже ім’я, Комітет залишав слово «Господь», щоб не перейти межу між перекладом і тлумаченням. (Див. додаток В1.)

Кожен. Тут Павло цитує з Йл 2:32. В попередньому вірші Павло говорить, що «немає різниці між юдеєм та греком» і що «є один Господь над усіма, і він щедрий до всіх, хто його кличе». Тож слово «кожен» в цьому вірші підкреслює думку, що Бог безсторонній та однаково ставиться і до юдеїв, і до неюдеїв.

Кличе ім’я Єгови. Вислів «кликати ім’я Єгови» має широке значення і означає більше, ніж просто знати і вживати ім’я Бога. Вислів «кликати [чиєсь] ім’я» походить з Єврейських Писань. Тут Павло цитує вірш з Йл 2:32, контекст якого наголошує на необхідності щиро розкаятися і вірити в те, що Єгова з готовністю прощає (Йл 2:12, 13). У П’ятидесятницю 33 року н. е. Петро процитував це пророцтво Йоіла та заохотив своїх слухачів покаятися і зробити кроки для того, щоб отримати схвалення Єгови (Дії 2:21, 38). З інших місць Писання видно, що кликати Боже ім’я також означає знати Бога, довіряти йому і звертатись до нього за допомогою та порадами (Пс 20:7; 99:6; 116:4; 145:18). В деяких контекстах кликати ім’я Єгови означає проголошувати його ім’я і розповідати про його риси (Бт 12:8; пор. Вх 34:5, де той самий єврейський вислів перекладено як «проголосив своє ім’я — Єгова»). У наступному після Рм 10:13 вірші Павло пояснює, що кликати Бога означає вірити в нього (Рм 10:14).

Ім’я Єгови. Тут Павло цитує з Йл 2:32, де вживається вислів «ім’я Єгови». У Єврейських Писаннях поєднання єврейського слова, перекладеного як «ім’я», і тетраграми трапляється понад 90 разів. Ось кілька прикладів: Бт 12:8; Вх 33:19; 34:5; Пв 28:10; 32:3; Йв 1:21; Пс 118:26; Пр 18:10; Мих 4:5. Як зазначається в одному довіднику, цей єврейський вислів «вказує не лише на саме ім’я, але й на всю особистість і силу [Єгови]». Оскільки Боже ім’я в ньому вжито в родовому, а не в називному відмінку («ім’я Єгови», а не «ім’я Єгова»), це означає, що ім’я Бога не є якимось заклинанням. Це ім’я пов’язане з особистістю, ділами і намірами Бога. Тому той, хто кличе ім’я Єгови, повинен не просто знати і вживати це ім’я. Він повинен дізнатись, якою особою є Бог, поклонятися йому і в усьому слухатися його. Кликати ім’я Єгови також означає вірити в нього, як це видно з Рм 10:14.

Єгови. Це цитата з Йл 2:32, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). Ця цитата також міститься в Дії 2:21, у промові Петра в день П’ятидесятниці. (Див. додаток В.)

Які гарні ноги. Тут Павло цитує з Іс 52:7. Коли в Біблії згадується якась частина тіла, то часто мається на увазі сама людина. Слова Ісаї малюють в уяві картину — як вісник наближається до Єрусалима з поблизьких гір Юди. З такої відстані неможливо побачити ноги вісника, тож Ісая наголошує на його прибутті. «Ноги» символізують самого вісника і зусилля, яких він докладає, щоб звіщати добру новину. Бог вважав гарними, або цінними, «ноги» Ісуса і його учнів, оскільки вони виконували це пророцтво і несли «добру новину про те, що добре». (Див. коментар до вислову тих, хто звіщає добру новину про те, що добре в цьому вірші.)

Тих, хто звіщає добру новину про те, що добре. Павло цитує з Іс 52:7, де згадується про «того, хто несе добру новину». Можна уявити, як було приємно побачити вісника, який несе новину про визволення з вавилонської неволі. Однак у більшому масштабі пророцтво Ісаї сповнилося на Ісусі Христі — найвеличнішому віснику доброї новини. Павло застосовує цитату з Ісаї в ширшому значенні і замість форми однини, яку вжив Ісая («того, хто»), вживає форму множини і говорить про «тих, хто звіщає добру новину». Оскільки християни наслідують Ісуса, всі вони є вісниками доброї новини про мир.

Єгово, хто повірив у те, що почув від нас? Тут Павло цитує першу частину Іс 53:1, в якій ідеться про слугу Єгови, і показує, що пророцтво Ісаї сповнилось на Ісусові. Хоча прихід і прославлення Ісуса, Месії, були доброю новиною, Павло каже про невіруючих юдеїв: «Не всі послухались доброї новини». Порівняно небагато юдеїв за днів Павла повірили в добру новину про Божого Слугу. (Щоб дізнатись про підстави вживання Божого імені у цьому вірші, див. додаток В3, вступ і Рм 10:16.)

Тоді, коли хтось розповідає про Христа. Букв. «через слово Христа». Грецький вислів можна зрозуміти як «слово про Христа» і як «слово, сказане Христом». Однак варіант перекладу, вжитий в цьому виданні, узгоджується з контекстом. У деяких рукописах тут вживається вислів «слово Бога», проте аналіз рукописів свідчить на користь того, що йдеться про Христа.

По всій землі розходиться їхнє свідчення. Тут Павло цитує з Пс 19:4, де описується, як створений Богом матеріальний світ безмовно свідчить по цілій землі. Павло надає цим словам ширшого значення і застосовує їх до проповідування. Оскільки свідчення творіння лунає по всій землі, людям, які не визнають Бога, немає виправдання (Рм 1:20). Подібно «добра новина» (Рм 10:15) про Христа проголошувалася всюди, тому юдеї не могли сказати, що в них не було нагод її прийняти. Вони не відгукнулись на добру новину, бо не мали віри. Павло також міг мати на увазі, що створіння дає безмовне свідчення, яке можуть «почути» всі люди, тож ті, хто відкидає існування Творця, не мають виправдання. (Див. коментар до Рм 1:20.)

Населеної землі. Висловом «населена земля» перекладено грецьке слово ойкуме́не, яке тут вживається в широкому значенні і стосується землі як місця проживання людей (Лк 4:5; Дії 17:31; Об 12:9; 16:14). У I столітті це слово також вживалося стосовно величезної Римської імперії, по якій були розпорошені юдеї (Лк 2:1; Дії 24:5). В цьому вірші Павло цитує з Пс 19:4, де в Септуагінті (Пс 18:5, LXX) використовується те саме грецьке слово як відповідник єврейського слова, що може передавати думку про населені території землі.

Немає виправдання. Букв. «беззахисні». Грецьке слово анаполо́ґетос було юридичним терміном, який означав, що людина не має переконливих доказів на свій захист. Тут цим словом описано людей, які не визнають існування Бога. Докази того, що Бог існує, очевидні «ще від створення світу». Риси Бога чітко видно, і ті, хто заперечує його існування, не можуть обґрунтувати свою позицію вагомими аргументами. Далі Павло каже, що Божі риси помітні у творінні. Грецьке слово, перекладене як «помітні», споріднене зі словом «розум» (грецькою нус) і вказує на здатність осягнути розумом. В одному перекладі сказано, що Божі риси «можна побачити... очима розуму». Людина здатна побачити багато рис Творця, спостерігаючи за Божим творінням і роздумуючи над ним. А вивчаючи Писання, вона може здобути ґрунтовні знання про спосіб мислення і наміри Творця. Все це може допомогти їй розвинути міцну віру.

Я простягав руки. Тут Павло цитує з Іс 65:2. Простягати руки означає запрошувати когось або благати. Наче батько, який звертається до свого бунтівного сина, Єгова в символічному значенні простягав руки, звертаючись з благаннями до свого непокірного народу.