П’ятидесятниця. У Грецьких Писаннях слово пентекосте́ (означає «50-й [день]») стосується свята, яке у Єврейських Писаннях назване «Святом жнив» (Вх 23:16), або «Святом тижнів» (Вх 34:22). Це свято наставало після того, як закінчувався збір врожаю, який тривав сім тижнів; спочатку збирали врожай ячменю, а потім — пшениці. Свято П’ятидесятниці відзначали на 50-й день після 16 нісана, коли приносили у жертву перший сніп ячменю (Лв 23:15, 16). За єврейським календарем П’ятидесятниця припадає на 6 сівана. (Див. додаток Б15.) Вказівки щодо цього свята можна знайти в Лв 23:15—21; Чс 28:26—31 і Пв 16:9—12. У свято П’ятидесятниці до Єрусалима стікалися величезні натовпи юдеїв та прозелітів з далеких країв. Завдяки цьому святу Божі поклонники вчились виявляти гостинність і доброту до всіх людей, незалежно від їхнього соціального становища чи походження,— до вільних, рабів, бідних, сиріт, вдів, левітів, чужинців (Пв 16:10, 11). Недарма Єрусалим у П’ятидесятницю 33 року н. е. став місцем для заснування християнського збору, метою якого було свідчити всім людям «про величні Божі діла» (Дії 1:8; 2:11). Серед юдеїв прийнято вважати, що день П’ятидесятниці відповідає дню, коли біля гори Сінай ізраїльтяни отримали Закон і стали Божим вибраним народом. Це відбулося на початку третього місяця (сівана) (Вх 19:1). Так само як через Мойсея було укладено Закон-угоду з Ізраїлем, через Ісуса Христа було укладено нову угоду з новим народом, духовним Ізраїлем.

Мовами. У Біблії грецьке слово ґло́сса може означати «язик» (Мр 7:33; Лк 1:64; 16:24). Однак воно також вживається у переносному значенні і стосується мови або людей, які розмовляють певною мовою (Об 5:9; 7:9; 13:7). Це грецьке слово трапляється в Дії 2:3 у вислові «вогняні язики». Те, що ці «язики» опустились на учнів і ті заговорили різними мовами, було доказом вилиття святого духу.

Мовами. У Біблії грецьке слово ґло́сса може означати «язик» (Мр 7:33; Лк 1:64; 16:24). Однак воно також вживається у переносному значенні і стосується мови або людей, які розмовляють певною мовою (Об 5:9; 7:9; 13:7). Це грецьке слово трапляється в Дії 2:3 у вислові «вогняні язики». Те, що ці «язики» опустились на учнів і ті заговорили різними мовами, було доказом вилиття святого духу.

Рідну мову. Або «мову, якою розмовляв з народження». Словом «мова» тут перекладено грецьке слово діа́лектос. (Див. коментар до Дії 2:4.) Багато з тих, хто чув учнів, мабуть, знали якусь мову міжнародного спілкування, можливо грецьку. Будучи «побожними юдеями», вони, напевно, також розуміли і служби у єрусалимському храмі, які проводились єврейською мовою (Дії 2:5). Однак те, що добра новина звучала мовою, яку вони чули з дитинства, ймовірно, мало на них особливий вплив.

Провінції Азія. Див. глосарій, «Азія».

Новонаверненого. Або «прозеліта». Грецьке слово просе́літос стосується язичника, що прийняв юдаїзм; у випадку чоловіків це вимагало обрізання.

Новонавернені. Див. коментар до Мт 23:15.

Солодким вином. Або «молодим вином». Грецьке слово ґле́укос, яке трапляється в Грецьких Писаннях лише у цьому вірші, стосується солодкого молодого вина, в якому не закінчився процес бродіння.

Третя година дня. Тобто приблизно 09:00. У I столітті н. е. юдеї ділили день на 12 годин і початком дня вважали схід сонця, тобто приблизно 06:00 (Ів 11:9). Тому третя година — це приблизно 09:00, шоста година — приблизно 12:00, а дев’ята — приблизно 15:00. Через те що люди не мали точних годинників, час якоїсь події зазвичай вказували лише приблизно (Ів 1:39; 4:6; 19:14; Дії 10:3, 9).

Усіма людьми. Або «усім людством». Букв. «усім тілом». Цей вислів також трапляється в Лк 3:6, в цитаті з Іс 40:5, де вживається єврейський вислів з тим самим значенням. (Пор. коментар до Ів 1:14.)

Всіляких людей. Ісус говорить, що приверне до себе різних людей, незалежно від їхньої національності, раси чи матеріального стану (Дії 10:34, 35; Об 7:9, 10; див. коментар до Ів 6:44). Варто зазначити, що в цьому випадку Ісуса хотіли побачити деякі греки, які поклонялись у храмі. (Див. коментар до Ів 12:20.) У багатьох перекладах грецьке слово пас («кожен; всі [люди]») перекладене так, що складається враження, ніби Ісус зрештою приверне до себе кожну людину. Але такий погляд не узгоджується з рештою натхнених Писань (Пс 145:20; Мт 7:13; Лк 2:34; 2Фс 1:9). Хоча грецьке слово буквально означає «всі; кожен» (Рм 5:12), з Мт 5:11 і Дії 10:12 чітко видно, що воно також може означати «всілякі», і саме так його передано в цих віршах у багатьох перекладах (Ів 1:7; 1Тм 2:4).

Пророкуй... Хто вдарив тебе? Кажучи: «Пророкуй», люди, які били Ісуса, не просили його передректи майбутнє, а хотіли, щоб він завдяки божественному об’явленню виявив, хто його вдарив. З паралельних віршів — Мр 14:65 і Лк 22:64 — видно, що вони закривали Ісусові обличчя, і це пояснює, в чому полягала їхня насмішка.

Пророкуй! Кажучи: «Пророкуй», люди, які били Ісуса, не просили його передректи майбутнє. З контексту видно, що вони закривали Ісусові обличчя, а паралельний вірш, Мт 26:68, показує, що повністю слова насмішників звучали так: «Пророкуй нам, Христе. Хто вдарив тебе?» Тож вони хотіли, щоб Ісус завдяки божественному об’явленню виявив, хто його вдарив. (Див. коментарі до Мт 26:68; Лк 22:64.)

Ану, пророкуй! Кажучи: «Пророкуй», люди, які били Ісуса, не просили його передректи майбутнє. З контексту видно, що вони закривали Ісусові обличчя. Тож вони хотіли, щоб Ісус завдяки божественному об’явленню виявив, хто його вдарив. (Див. коментар до Мт 26:68.)

Старійшин. Букв. «чоловіків похилого віку». У Біблії грецьке слово пресбı́терос стосується передусім тих, хто посідає відповідальне становище або наділений певними обов’язками у громаді чи народі. Коли це слово передає думку про вік людини (як-от в Лк 15:25 і Дії 2:17), то може вказувати не лише на похилий вік, а й на те, що хтось старший від когось іншого. В цьому вірші слово пресбı́терос означає провідників юдейського народу, які часто згадуються разом зі старшими священиками і книжниками. Чоловіки з цих трьох груп входили до складу Синедріону (Мт 21:23; 26:3, 47, 57; 27:1, 41; 28:12; див. глосарій, «Старійшина; старший чоловік»).

В останні дні. У цій цитаті з пророцтва Йоіла Петро під натхненням використовує вислів «в останні дні», а не вислів «після цього», вжитий у єврейському оригіналі та в Септуагінті (Йл 2:28 [3:1, LXX]). Пророцтво Йоіла сповнилось тоді, коли в день П’ятидесятниці було вилито святий дух. Отож, використаний Петром вислів «останні дні» вказує на те, що цей особливий період вже почався і що він передував «великому та славетному дню Єгови». Очевидно, «день Єгови» мав стати кінцем «останніх днів» (Дії 2:20). Петро звертався до юдеїв та юдейських прозелітів, тож його слова, безсумнівно, стосувалися безпосередньо їх і, очевидно, означали, що вони жили «в останні дні» віку, характерною ознакою якого була система поклоніння з центром у Єрусалимі. Раніше сам Ісус передрік знищення Єрусалима та його храму (Лк 19:41—44; 21:5, 6). Це знищення відбулося 70 року н. е.

Свій дух. Грецьке слово пне́ума стосується Божого святого духу, тобто діючої сили. У єврейському тексті процитованого тут Йл 2:28 вживається єврейське слово ру́ах. І єврейське слово, і грецьке стосуються того, що невидиме для людського ока і свідчить про існування якоїсь дієвої сили. (Див. глосарій, «Дух».)

Всіляких людей. Букв. «усе тіло». Грецьке слово саркс (часто ще перекладається як «тіло» або «плоть») тут вказує на людей, і вислів «усе тіло» загалом стосується всього людства. (Див. коментар до Ів 17:2.) Проте в цьому контексті грецький вислів має вужче значення. Бог не вилив свого святого духу на всіх людей на землі чи принаймні на всіх людей в Ізраїлі. Тож цей вислів не може стосуватися всіх людей без винятку. Він вказує на те, що Бог без упередження вилив святий дух на синів та дочок, юнаків та старих чоловіків, рабів та рабинь — тобто на усіляких людей (Дії 2:17, 18). Подібне вживання іншого грецького слова (пас), яке перекладається як «весь», можна побачити в 1Тм 2:3, 4, де говориться, що Божа воля полягає в тому, «щоб усілякі люди врятувалися». (Див. коментар до Ів 12:32.)

Пророкувати. Грецьке слово профете́уо буквально означає «висловлювати». У Біблії воно вказує на проголошення звісток від Бога. Хоча це слово нерідко передає думку про передбачення майбутнього, це значення не є основним. Грецьке слово може стосуватися виявлення чогось завдяки божественному об’явленню. (Див. коментарі до Мт 26:68; Мр 14:65; Лк 22:64.) У контексті йдеться про те, що святий дух спонукав декого пророкувати. Проголошуючи «величні... діла» Єгови, колишні і майбутні, ці люди служили речниками Всемогутнього Бога (Дії 2:11). Єврейське слово, що перекладається як «пророкувати», передає подібну думку. Наприклад, у Вх 7:1 Аарон названий «пророком» Мойсея в тому розумінні, що він став речником Мойсея, а не в тому, що він передрікав майбутні події.

Старим чоловікам. Або «старшим чоловікам; старійшинам». У цьому вірші грецьке слово пресбı́терос, очевидно, передає думку про чоловіків похилого віку, які протиставляються «юнакам». В інших контекстах це слово стосується тих, хто посідає відповідальне становище або наділений певними обов’язками у громаді чи народі (Дії 4:5; 11:30; 14:23; 15:2; 20:17; див. коментар до Мт 16:21).

Чуда. Або «передвістя». У Грецьких Писаннях грецьке слово те́рас завжди використовується разом зі словом семе́йон (означає «знак»), причому обидва вживаються у формі множини (Мт 24:24; Ів 4:48; Дії 7:36; 14:3; 15:12; 2Кр 12:12). Слово те́рас в основному вказує на те, що викликає благоговіння чи подив. Коли це слово стосується того, що вказує на майбутні події, у коментарі цього видання подається альтернативний варіант перекладу — «передвістя».

Єгови. Це цитата з Йл 2:31, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

Єгови. Це цитата з Йл 2:32, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

Назарянин. Цим словом називали Ісуса, а пізніше і його послідовників (Дії 24:5). Ім’я Ісус було поширеним серед юдеїв, тому до імені часто додавали уточнення. У біблійні часи було прийнято додавати описову назву, яка вказувала на місцевість, звідки походила людина (2См 3:2, 3; 17:27; 23:25—39; На 1:1; Дії 13:1; 21:29). Більшу частину свого життя Ісус провів у місті Назарет в Галілеї, тож не дивно, що різні люди і за різних обставин називали його «назарянином» (Мр 1:23, 24; 10:46, 47; 14:66—69; 16:5, 6; Лк 24:13—19; Ів 18:1—7). Ісус не був проти цього і навіть сам називав себе так (Ів 18:5—8; Дії 22:6—8). На табличці, яку повісили на стовпі мук за наказом Пилата, було написано єврейською, латинською і грецькою: «Ісус назарянин, Цар юдейський» (Ів 19:19, 20). Починаючи з П’ятидесятниці 33 року н. е. апостоли та інші часто говорили про Ісуса як про назарянина або як про чоловіка з Назарета (Дії 2:22; 3:6; 4:10; 6:14; 10:38; 26:9; див. також коментар до Мт 2:​23).

Чуда. Або «передвістя». У Грецьких Писаннях грецьке слово те́рас завжди використовується разом зі словом семе́йон (означає «знак»), причому обидва вживаються у формі множини (Мт 24:24; Ів 4:48; Дії 7:36; 14:3; 15:12; 2Кр 12:12). Слово те́рас в основному вказує на те, що викликає благоговіння чи подив. Коли це слово стосується того, що вказує на майбутні події, у коментарі цього видання подається альтернативний варіант перекладу — «передвістя».

Назарянин. Див. коментар до Мр 10:47.

Чуда. Або «передвістя». Чуда, які Бог здійснив через Ісуса, доводили, що Ісус справді був Божим посланцем. Здійснені Ісусом зцілення та воскресіння також служили передвістям того, що він зробить в більших масштабах у майбутньому. (Див. коментар до Дії 2:19.)

Всю волю Бога. Або «весь намір Бога». Тут стосується всього, що Бог задумав здійснити через своє Царство, у тому числі того, що згідно з його волею необхідне для спасіння (Дії 20:25). Грецьке слово буле́ перекладається як «намір [або «вказівки», прим.]» в Лк 7:30 і Єв 6:17.

Постановив. Або «задумав; мав намір». Грецьке слово буле́ перекладається як «намір [або «вказівки», прим.]» в Лк 7:30 і Єв 6:17. (Див. коментар до Дії 20:27.)

Мук смерті. Хоча Біблія чітко вказує, що померлі перебувають у стані несвідомості і не відчувають болю (Пс 146:4; Ек 9:5, 10), тут говориться, що «смерть» приносить «муки», тобто біль. Ймовірно, ці слова передають думку про те, що смерть завдає гіркоти і страждань (1См 15:32, прим.; Пс 55:4; Ек 7:26). Причиною є не лише біль, якого людина зазвичай зазнає перед смертю (Пс 73:4, 5), а й те, що вона втрачає свободу і можливість бути діяльною (Пс 6:5; 88:10). Очевидно, саме в цьому значенні воскресіння Ісуса звільнило його від «мук смерті», від її безжалісних лещат. Грецьке слово одı́н, перекладене тут як «муки», в інших уривках означає «пологові муки» (1Фс 5:3), однак воно також може означати біль, лиха і страждання загалом (Мт 24:8). Вислів «муки смерті» міститься у Септуагінті в 2См 22:6 і Пс 18:4 (17:5, LXX), де у єврейському масоретському тексті використовується вислів «пута Могили» і «пута смерті». Цікаво, що в стародавніх єврейських рукописах, які не містять голосних літер, слово «пута» (хе́вел) складається з тих самих приголосних, що й слово «муки». Це може пояснювати варіант, використаний у Септуагінті. У будь-якому разі, вислови «муки смерті» і «пута смерті» в загальному передають ту саму думку: смерть завдає гіркоти і страждань.

Єгову. Це цитата з Пс 16:8, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

Я. Букв. «моє тіло». Петро починає цю цитату з Пс 16 так: «Ось що про нього [тобто про Месію, Ісуса] говорить Давид» (Дії 2:25). У цьому вірші і в Пс 16:9 грецький та єврейський тексти містять слова, що перекладаються як «тіло» і можуть вказувати на людське тіло або саму людину. Ісус знав, що віддасть своє життя як жертву і зазнає смерті, однак він жив надією. Він знав, що Батько воскресить його, що його жертва стане викупом за людство і що його тіло не зазнає тління, або розкладу (Дії 2:27, 31).

Мене. Або «моєї душі». В цій цитаті з Пс 16:10 грецьким словом псіхе́ перекладено єврейське слово не́феш; обидва слова традиційно перекладають як «душа». Псалмоспівець вживає слово «душа» стосовно себе. В день П’ятидесятниці Петро, проголошуючи юдеям про воскресіння Христа, показав, що цей псалом сповнився на Ісусові (Дії 2:24, 25; див. глосарій, «Душа», і додаток А2).

Могилі. Або «гадесі». Грецьке слово га́дес, яке, ймовірно, означає «невидиме місце», трапляється у Грецьких Писаннях 10 разів. (Див. Мт 11:23; 16:18; Лк 10:15; 16:23; Дії 2:27, 31; Об 1:18; 6:8; 20:13, 14.) Тут цитується Пс 16:10, в якому відповідне єврейське слово, «шеол», також перекладається як «могила». Септуагінта в основному використовує грецьке слово «гадес» як відповідник єврейського слова «шеол». Обидва слова в Писаннях стосуються спільної могили людства. Щоб передати думку про окреме місце поховання, в тексті оригіналу використовуються інші терміни. Деякі переклади Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В4 вони позначені як J^{7, 8, 11, 12, 14-18, 22}) в цьому вірші містять слово «шеол». (Див. додаток А2.)

Перед твоїм обличчям. Букв. «з твоїм обличчям». У цій цитаті з Пс 16:11 грецький текст є буквальним перекладом єврейського тексту. Єврейський вислів «з чиїмось обличчям» — це ідіома, яка означає «у чиїйсь присутності».

Бог. В доступних на сьогодні грецьких рукописах тут міститься слово Тео́с, тобто «Бог». Варто зазначити, що деякі переклади Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В4 вони позначені як J^{7, 8, 10}) вживають у цьому вірші тетраграму.

Одного з його потомків. Бог пообіцяв Давиду, що один з його нащадків стане Месіанським царем, потомством, обіцяним в Бт 3:15 (2См 7:12, 13; Пс 89:3, 4; 132:11). Ця обіцянка сповнилась на Ісусі; його матір і названий батько походили з роду царя Давида. Грецький вислів, перекладений як «потомки», є відповідником єврейської ідіоми, що буквально означає «плід стегон». В людському тілі стегна містяться поряд з дітородними органами (Бт 35:11, прим.; 1Цр 8:19, прим.). У Біблії про нащадків ще говориться як про «плід утроби» і вживаються різні вислови, в яких слово «плід» стосується людського потомства (Бт 30:2, прим.; Пв 7:13, прим.; Пс 127:3; Пл 2:20, прим.; Лк 1:42).

Могилі. Або «гадесі». Грецьке слово га́дес, яке, ймовірно, означає «невидиме місце», трапляється у Грецьких Писаннях 10 разів. (Див. Мт 11:23; 16:18; Лк 10:15; 16:23; Дії 2:27, 31; Об 1:18; 6:8; 20:13, 14.) Тут цитується Пс 16:10, в якому відповідне єврейське слово, «шеол», також перекладається як «могила». Септуагінта в основному використовує грецьке слово «гадес» як відповідник єврейського слова «шеол». Обидва слова в Писаннях стосуються спільної могили людства. Щоб передати думку про окреме місце поховання, в тексті оригіналу використовуються інші терміни. Деякі переклади Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В4 вони позначені як J^{7, 8, 11, 12, 14-18, 22}) в цьому вірші містять слово «шеол». (Див. додаток А2.)

Могилі. Або «гадесі», тобто спільній могилі людства. (Див. коментар до Дії 2:27 і глосарій, «Могила».)

А тіло його не побачить тління. Або «а його тіло не зазнає розкладу». Єгова не допустив, аби фізичне тіло Ісуса зітліло, як зітліли тіла Мойсея і Давида, котрі були прообразами Христа (Пв 34:5, 6; Дії 2:27; 13:35, 36). Щоб Ісус став «останнім Адамом» (1Кр 15:45) і «відповідним викупом за всіх» (1Тм 2:5, 6; Мт 20:28), йому треба було мати справжнє людське тіло. Оскільки це тіло було призначене для того, щоб представити Богу Єгові викуп і повернути втрачене Адамом, воно мало бути досконалим (Єв 9:14; 1Пт 1:18, 19). Жоден недосконалий нащадок Адама не міг сплатити необхідний викуп (Пс 49:7—9). Саме тому Ісус не був зачатий природним способом. І це видно зі слів, які він промовив до Батька, очевидно, під час свого хрещення: «Ти [тобто Єгова]... приготував мені тіло» (йшлося про досконале людське тіло Ісуса, яке мало бути принесене в жертву) (Єв 10:5). Коли учні прийшли до гробниці Ісуса, то побачили тільки лляне полотно, в яке було загорнуте його тіло, але самого тіла не знайшли. Очевидно, Єгова усунув фізичне тіло свого улюбленого Сина, перш ніж воно почало розкладатися (Лк 24:3—6; Ів 20:2—9).

Єгова. Це цитата з Пс 110:1, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). Проте, як показано у додатку А5, більшість перекладів Біблії не вживають імені Бога у Новому Завіті, тобто Грецьких Писаннях, навіть у цитатах, які взято з Єврейських Писань. Цікаво, що деякі примірники «Біблії короля Якова» (англ.), видані у XVII столітті, містять варіант «ГОСПОДЬ» (великими літерами) в цьому вірші і трьох інших віршах Грецьких Писань, де цитується Пс 110:1 (Мт 22:44; Мр 12:36; Лк 20:42). Пізніші видання продовжили цю традицію. Оскільки слово «ГОСПОДЬ» вживається у Єврейських Писаннях цього перекладу для того, щоб показати, де в тексті оригіналу вживалося Боже ім’я, то можна зробити висновок, що вживання слова «ГОСПОДЬ» у Грецьких Писаннях показує, що, на думку перекладачів, воно стосується Єгови. Також варто зазначити, що «Нова Біблія короля Якова» (вперше видана 1979 року) використовує «ГОСПОДЬ» всюди, де це слово стосується Божого імені в цитатах з Єврейських Писань. (Див. додаток В.)

Стратили на стовпі. Або «прибили до стовпа (палі)». Перший з понад 40 випадків вживання грецького дієслова стауро́о в Грецьких Писаннях. Це дієслово споріднене з іменником стауро́с, що перекладається як «стовп мук». (Див. коментарі до Мт 10:38; 16:24; 27:32 і глосарій, «Стовп»; «Стовп мук».) У Септуагінті це дієслово вживається в Ес 7:9, де розповідається про наказ повісити Гамана на стовпі заввишки понад 20 м. У класичній грецькі мові це слово означало «обгородити палями; зробити частокіл».

Стратили на стовпі. Або «прибили до стовпа (палі)». (Див. коментар до Мт 20:19 і глосарій, «Стовп»; «Стовп мук».)

Хрещення на знак каяття. Букв. «хрещення каяття». Хрещення не змивало гріхів. Ті, кого охрещував Іван, прилюдно каялися в гріхах проти Закону, показуючи цим готовність змінити свою поведінку. Таке каяття прокладало їм шлях до Христа (Гл 3:24). Тож Іван готував людей до того, щоб вони могли побачити «спасіння, яке дасть Бог» (Лк 3:3—6; див. коментарі до Мт 3:​2, 8, 11 і глосарій, «Хрещення»; «Каяття»).

Плоди, що свідчать про каяття. Стосується очевидних доказів і діл, які вказують на зміну мислення чи поглядів тих, хто слухав Івана (Лк 3:8; Дії 26:20; див. коментарі до Мт 3:2, 11 і глосарій, «Каяття»).

Покаялись. Або «змінили мислення». (Див. коментарі до Мт 3:2, 8 і глосарій, «Каяття».)

Покайтесь. Вжите тут грецьке слово метаное́о можна буквально перекласти як «змініть мислення», що вказує на зміну погляду, складу розуму чи наміру. Раніше Іван Хреститель «проповідував хрещення на знак каяття задля прощення гріхів». (Див. коментар до Мр 1:4.) Іван охрещував людей на знак того, що вони розкаюються в гріхах проти Мойсеєвого закону; це хрещення підготувало Божих поклонників до майбутніх подій (Мр 1:2—4). Однак тут Петро говорить, що, згідно з Ісусовим наказом в Мт 28:19, Божий народ має покаятися і охреститися в ім’я Ісуса Христа, щоб отримати прощення гріхів. Оскільки юдеї відкинули Ісуса як Месію, вони могли отримати прощення від Бога, лише якби покаялися і виявили віру в Ісуса. Це було чимось новим, але вкрай необхідним. Юдеї мали прилюдно довести свою віру, охрестившись у воді в ім’я Ісуса Христа. Таке хрещення було знаком їхнього присвячення Богу через Христа. (Див. коментарі до Мт 3:8, 11 і глосарій, «Каяття».)

Єгова. В доступних на сьогодні грецьких рукописах тут міститься слово «Господь» (грецькою Кı́ріос). Проте, як пояснюється у додатку В, існує ряд підстав вважати, що Боже ім’я містилося в тексті оригіналу, але пізніше було замінене титулом Господь. Тому ім’я Єгова використовується в основному тексті цього вірша. Як видно з Дії 2:33—38, обіцянка, яку згадує Петро, стосується слів з Йл 2:28—32 про вилиття святого духу. Тож вислів всім, кого він захоче до себе покликати, очевидно, перегукується зі словами в кінці Йл 2:32, де у єврейському тексті тричі вживається Боже ім’я і чітко говориться, що саме Єгова є тим, хто кличе людей. (Див. додаток В3, вступ і Дії 2:39.)

Осіб. Або «душ». Грецьке слово псіхе́, яке часто передають як «душа», у цьому вірші стосується живого створіння, тобто людини. (Див. глосарій, «Душа».)

Поїсти. Букв. «поламати хліб». На стародавньому Близькому Сході хліб був основним продуктом харчування, тому цей вислів став означати «споживати їжу». Зазвичай хліб пекли у вигляді пласких хлібин і його часто ламали, а не різали ножем. Тож ламання хліба під час їжі не вважалось чимось особливим; Ісус також часто так робив. (Див. коментар до Мт 14:19; див. також Мт 15:36; Лк 24:30.) Коли Ісус започаткував Господню вечерю, він взяв хліб і поламав його. Саме так зазвичай ділили хліб, тож у тому, що Ісус поламав хліб, немає жодного символічного значення. (Див. коментар до Мт 26:26.) Дехто вважає, що згадки про ламання хліба в книзі Дії стосуються відзначення Господньої вечері (Дії 2:42, 46; 20:7, 11). Однак щоразу, коли в Біблії справді згадується Господня вечеря, говориться не лише про хліб, а й про чашу з вином (Мт 26:26—28; Мр 14:22—25; Лк 22:19, 20; 1Кр 10:16—21; 11:23—26). Споживання хліба і вина має важливе символічне значення. Отже, коли згадується, що ламали хліб, але не пили чашу вина, йдеться не про Господню вечерю, а про звичайне споживання їжі. Також ніщо не вказує на те, що Ісус хотів, аби Спомин його смерті відзначали частіше, ніж свято Пасхи, яке було ним замінене,— тобто частіше, ніж раз у рік.

Разом проводили час. Або «ділилися одне з одним». Основне значення грецького слова койнонı́а — «співучасть; спільність». Павло кілька разів використовує це слово у своїх листах (1Кр 1:9, «мали єдність»; 10:16, «отримуємо користь»; 2Кр 6:14, «спільного»; 13:14, «отримуємо разом»). З контексту цього уривка видно, що вислів, вжитий у цьому вірші, вказує на спілкування близьких друзів, а не просто знайомих.

Споживали їжу. Букв. «ламали хліб». (Див. коментар до Дії 20:7.)

Чуда. Або «передвістя». У Грецьких Писаннях грецьке слово те́рас завжди використовується разом зі словом семе́йон (означає «знак»), причому обидва вживаються у формі множини (Мт 24:24; Ів 4:48; Дії 7:36; 14:3; 15:12; 2Кр 12:12). Слово те́рас в основному вказує на те, що викликає благоговіння чи подив. Коли це слово стосується того, що вказує на майбутні події, у коментарі цього видання подається альтернативний варіант перекладу — «передвістя».

Кожного. Або «кожну душу». Грецьке слово псіхе́, яке часто передають як «душа», у цьому вірші стосується живого створіння, тобто людини. (Див. глосарій, «Душа».)

Чуд. Або «передвість». (Див. коментар до Дії 2:19.)

Від дому до дому. Цією фразою перекладено грецький вислів кат о́йкон, що буквально означає «згідно з домом». Як говориться у деяких словниках та коментарях, грецький прийменник ката́ вжито у так званому розподільному значенні, тобто він передає думку про те, що описані події відбувалися в одному місці за іншим. Наприклад, в одному словнику сказано, що цей вислів стосується «місць, що розглядаються одне за одним; розподілу... від дому до дому» (A Greek-English Lexicon of the New Testament and Other Early Christian Literature. Third Edition). В іншому довіднику теж говориться, що прийменник ката́ позначає «розподіл (Дії 2:46; 5:42... від дому до дому/в [окремих] домах...)» (Exegetical Dictionary of the New Testament/ edited by Horst Balz and Gerhard Schneider). А один біблеїст висловлюється так: «Апостоли ніколи не припиняли своєї благословенної праці. Вони виконували її “кожен день”, і притому відкрито “в Храмі”, де члени Синедріону та храмова поліція могли бачити і чути їх, і, звичайно ж, кат о́йкон, що вживається у розподільному значенні, “від дому до дому”, а не в значенні прислівника, “вдома”» (Lenski R. C. H. The Interpretation of the Acts of the Apostles. 1961). Ці джерела підтримують погляд, що проповідування учнів, так би мовити, розподілялось від одного дому до іншого. У такому ж значенні ката́ вживається в Лк 8:1, де говориться, що Ісус проповідував «від міста до міста й від села до села». Цей метод проповідування, при якому учні йшли в доми людей, приніс рясні плоди (Дії 6:7; пор. Дії 4:16, 17; 5:28).

Від дому до дому. Або «в різних домах». Як видно з контексту, Павло приходив у доми цих чоловіків, аби навчати їх, що «необхідно покаятися перед Богом і вірити в нашого Господа Ісуса» (Дії 20:21). Тому не йдеться про дружні візити до християн, оскільки ті, хто став християнином, вже покаялись і виявляли віру в Ісуса. В одній праці міститься такий коментар до Дії 20:20: «Варто зазначити, що цей видатний проповідник проповідував від дому до дому, а не просто приходив до людей з дружнім візитом» (Robertson A. T. Word Pictures in the New Testament. 1930. Vol. III. P. 349, 350). В іншій праці щодо слів Павла в цьому вірші сказано: «Він не задовольнявся тим, що виголошував промови перед групами осіб... а ревно виконував свою велику працю від дому до дому, він у буквальному розумінні ніс Божу правду в доми і серця ефесян» (Livermore А. А. The Acts of the Apostles With a Commentary. 1844. P. 270). (Щоб більше дізнатись про значення грецького вислову кат’ о́йкус, що буквально означає «згідно з домом», див. коментар до Дії 5:42.)

В різних домах. Або «від дому до дому». Тут грецький прийменник ката́ у вислові кат о́йкон (буквально «згідно з домом») вжито у так званому розподільному значенні, тобто він передає думку про те, що описані події відбувалися в одному місці за іншим. Очевидно, коли виникала потреба, учні зустрічалися та ділилися їжею в домах одновірців, які жили в Єрусалимі та його околицях. (Див. коментарі до Дії 5:42; 20:20.)

Єгова. В доступних на сьогодні грецьких рукописах тут міститься слово «Господь» (грецькою го... Кı́ріос). Проте, як пояснюється у додатку В, існують підстави вважати, що Боже ім’я містилося в тексті оригіналу, але пізніше було замінене титулом Господь. Тому ім’я Єгова використовується в основному тексті цього вірша. (Див. додаток В3, вступ і Дії 2:47.)