Перший лист до коринфян. Назви біблійних книг, очевидно, не були частиною тексту оригіналу. Як видно зі стародавніх рукописів, їх додали пізніше, безсумнівно, для того, щоб чітко розрізняти книги. Папірусний кодекс P⁴⁶ свідчить про те, що переписувачі розрізняли біблійні книги за назвами. Цей кодекс, який багато вчених датують приблизно 200 роком н. е., є найдавнішою відомою на сьогодні збіркою листів Павла і складається з дев’яти листів. На початку першого натхненого листа до коринфян в цьому кодексі міститься назва Прос корı́нтіус а («До коринфян 1»). (Див. медіагалерею, «Перший лист Павла до коринфян».) Така сама назва трапляється в інших стародавніх рукописах, наприклад, у Ватиканському і Сінайському кодексах (обидва датуються IV століттям н. е.). В цих кодексах назва вживається двічі: на початку листа і в кінці.

Другий лист до фессалонікійців. Назви біблійних книг, очевидно, не були частиною тексту оригіналу. Як видно зі стародавніх рукописів, їх додали пізніше, безсумнівно, для того, щоб чітко розрізняти книги. (Див. коментар до назви книги 1 Коринфян.)

Силуан. Про цього співпрацівника Павло згадує також в 1Фс 1:1 та 2Фс 1:1, а Петро — в 1Пт 5:12. У книзі Дії його названо Силою. Як видно з оповіді Луки, він був одним з тих, хто в I столітті брав провід у християнському зборі в Єрусалимі; також він був пророком і супроводжував Павла під час його другої місіонерської подорожі. Очевидно, Силуан мав римське громадянство, і, можливо, тому тут вжито його римське ім’я (Дії 15:22, 27, 40; 16:19, 37; 17:14; 18:5).

Силуан. Див. коментар до 2Кр 1:19.

До збору фессалонікійців. Як і перший лист Павла до фессалонікійців, цей лист написаний до цілого збору. В інших своїх листах Павло звертається до окремих наглядачів, наприклад, в листах до Тимофія і Тита, або до групи наглядачів і служителів збору, наприклад, в Листі до філіппійців (Флп 1:1).

Надзвичайно зростає. На початку свого першого листа до фессалонікійців Павло згадує про їхню віру і любов (1Фс 1:3). А тут він хвалить їх за те, що ці риси помітно «виросли». Він вживає грецьке слово гіпераукса́но, спільнокореневе зі словом, яке часто вживали стосовно росту рослин (Мт 6:28; Лк 13:19). Для підкреслення Павло додає грецький префікс гіпе́р («понад; більше ніж»). (Пор. Еф 3:20, «незрівнянно більше».) Тож вжите тут грецьке слово можна буквально перекласти як «незрівнянно зростає».

Випробуваннях. Або «лихах; труднощах». Основне значення вжитого тут грецького слова — це горе, утиски чи біль внаслідок складних обставин. Воно часто вживається, коли йдеться про утиски під час переслідувань (Мт 24:9; Дії 11:19; 20:23; 2Кр 1:8; Єв 10:33; Об 1:9). Це може бути ув’язнення або смерть через те, що людина залишається вірною Богу (Об 2:10). Але причиною різного роду випробувань можуть стати й інші труднощі, наприклад голод (Дії 7:11), бідність чи проблеми, з якими стикаються сироти і вдови (Як 1:27), а навіть шлюб та сімейне життя (1Кр 7:28).

Труднощах. Або «лихах». (Див. коментар до 2Кр 1:4.)

Виявлення. Або «розкриття; відкриття; об’явлення». Грецьке слово апока́ліпсіс вживається тут у вислові «під час виявлення Господа Ісуса». Він виявиться як Цар і Суддя, що має владу винагороджувати і карати. Під час свого «виявлення» Ісус дасть нагороду своїм вірним послідовникам, які зносили лихо, а на безбожних спровадить помсту.

Добре знати тебе. Або «здобувати знання про тебе; продовжувати дізнаватись про тебе». Грецьке слово ґіно́ско в основному означає «знати». Вжите тут у теперішньому часі, воно передає думку про тривалу дію. Ця форма дієслова може вказувати на процес «здобуття знань про когось; кращого знайомства з кимось». Також вона може містити думку про постійні зусилля, яких докладає людина, щоб більше дізнатися про того, кого вже знає. В цьому контексті це дієслово означає розвивати все ближчі стосунки з Богом, постійно набуваючи знань про Бога та Христа і поглиблюючи до них своє довір’я. Безперечно, щоб розвинути з кимось близькі стосунки, недостатньо знати, як його звати або ким він є. Важливо дізнатись, що йому подобається, а що не подобається, які в нього цінності і моральні норми (1Ів 2:3; 4:8).

Ви пізнали Бога. Багато християн в Галатії «пізнали Бога» завдяки проповідуванню Павла. Дієслово, перекладене в цьому вірші як «пізнали» і «пізнав», може передавати думку про те, що особа має близькі стосунки з тим, кого знає (1Кр 8:3; 2Тм 2:19). Отже, «пізнати Бога» — це щось більше, ніж знати основні факти про нього. Це означає розвивати з ним особисті стосунки. (Див. коментар до Ів 17:3.)

В ті дні виконається правосуддя. Або «це дні помсти», тобто Божої помсти і суду. Ісус не вперше цитує пророцтво Ісаї. Колись у синагозі в Назареті він уже цитував частину цього пророцтва (Іс 61:1, 2), показуючи, що воно стосується його. Однак в Біблії не говориться, що тоді він згадав ту частину пророцтва, де йшлося про «день помсти нашого Бога» (Лк 4:16—21). Тепер же Ісус проголошує «дні помсти», передрікаючи, що Єрусалим буде оточений військовими таборами. Про Божу помсту згадувалось серед всього написаного у Єврейських Писаннях. Грецьке слово, яке тут перекладене як «виконається правосуддя», або «помста», трапляється в Септуагінті в Пв 32:35; Єр 46:10 (26:10, LXX); Ос 9:7. У цих віршах єврейські слова українською перекладено як «помста» або «покарання».

Точніше, коли Бог пізнав вас. Як видно з цих слів Павла, для того щоб людина «пізнала Бога», Бог має визнати, тобто схвалити, її. За визначенням одного словника, грецьке слово, що перекладається як «знати; бути знаним», означає «мати особисті стосунки з кимось, добре розуміти, ким є ця особа, а також визнавати, що вона є цінною». Щоб отримати визнання Бога, людина своєю поведінкою має віддзеркалювати Божі риси, норми і цінності.

В полум’яному вогні. Тут і в багатьох інших біблійних віршах вогонь згадується в переносному значенні. В біблійні часи вогонь був найефективнішим засобом знищення (Пв 13:16; ІсН 6:24). Деколи Ісус використовував слово «вогонь» у переносному значенні, щоб передати думку про цілковите знищення неправедних (Мт 13:40—42, 49, 50; пор. Іс 66:15, 24; Мт 25:41).

Помсту. Тобто помсту і суд від Бога. Павло каже, що «буде праведно, коли Бог відплатить лихом тим, через кого ви [християни] зазнаєте́ лиха» (2Фс 1:6). Грецьке слово екдı́кесіс, перекладене як «помста», буквально означає «зі справедливості» і передає думку, що така помста веде до встановлення справедливості. Воно також перекладається як «виконання правосуддя» або «справедливість» (Лк 18:7, 8; 21:22 і коментар). З Біблії видно, що саме Бог вирішив спровадити помсту (Пв 32:35, 43; Пс 94:1; Рм 12:19; Єв 10:30), а здійснити її він призначив Господа Ісуса Христа; так буде встановлена справжня справедливість.

Тих, хто не знає Бога. Павло говорить про людей, які свідомо відмовляються розвивати стосунки з Єговою і ставати його друзями. Ті ж, хто «знає Бога», не просто вірять в його існування і мають поверхневі знання про нього; вони докладають зусиль, щоб розвивати з ним близькі стосунки, і добре знають, що йому подобається, а що ні. Вони люблять його і живуть за його нормами (1Ів 2:3, 4; 4:8). Єгова виявляє особливу честь тим, хто набуває глибоке знання про нього, адже «Бог знає» таких людей (1Кр 8:3), тобто схвалює їх. (Див. коментарі до Ів 17:3; Гл 4:9.)

Доброї новини про нашого Господа Ісуса. Цей вислів стосується всього, про що навчав Ісус і що записано в Божому Слові. На основі цієї доброї новини буде суджено все людство. Ті, хто приймає добру новину і живе згідно з нею, отримають спасіння. А ті, хто «не слухається доброї новини», прирікають себе на знищення.

Знищені назавжди. Біблія говорить, що деякі люди будуть знищені назавжди. Наприклад, Ісус сказав, що на тих, хто говорить зневажливо проти святого духу, «тяжіє вічний гріх» і що їм «не буде прощено ані в цьому віці, ані в прийдешньому» (Мр 3:28, 29; Мт 12:32). До таких людей, очевидно, належить Юда, якого Ісус назвав «сином загибелі» (Ів 17:12 і коментар). Оскільки Юда свідомо зрадив Божого Сина, він прирік себе на вічне знищення. Тут Павло каже, що ті, хто не хоче знати Бога і свідомо «не слухається доброї новини про нашого Господа Ісуса», будуть «знищені назавжди» (2Фс 1:8).

З-перед лиця Господа. Хоча слова з 2Фс 1:9 перегукуються з Іс 2:10, 19, 21, вони не є прямою цитатою з Єврейських Писань. Слово «Господь» може стосуватися як Бога Єгови, так і Ісуса. У таких випадках Комітет перекладу Біблії нового світу залишає слово «Господь», щоб не перевищити своїх повноважень і не перейти межі між перекладом і тлумаченням. (Див.додаток В1; пор. коментар до Рм 10:12.)

Господь. З контексту неможливо точно визначити, кого саме стосується титул «Господь» (Кı́ріос) в цьому вірші; біблеїсти також не дійшли спільної думки щодо того, кого має на увазі Павло — Господа Ісуса Христа чи Господа Єгову. З одного боку, в Рм 10:9 прямо говориться про Ісуса Христа як про Господа, і цитата з Іс 28:16, наведена в Рм 10:11, теж стосується його. Тож, якщо «Господь», згаданий в Рм 10:12,— це той, про кого говориться в Рм 10:11 («на ньому»), тоді йдеться про Ісуса Христа. З іншого боку, в Рм 10:9 Павло говорить про віру, яку людина має «у серці», віру в те, що «Бог воскресив його з мертвих». Крім того, в Рм 10:13, де цитується Йл 2:32, сказано: «Кожен, хто кличе ім’я Єгови, спасеться». Тож, якщо «Господь», згаданий в Рм 10:12,— це та сама особа, про яку йдеться в Рм 10:13, тоді мається на увазі Бог Єгова. В такому випадку думка цього вірша перегукується з думкою в Рм 3:29: є один Бог як над юдеями, так і над язичниками. Це приклад того, як Комітет перекладу Біблії нового світу розглядав контекст кожного випадку вживання Кı́ріос (Господь), коли приймав рішення, чи повинне на місці цього слова стояти Боже ім’я. Якщо уривки в Єврейських Писаннях, де містилися подібні вислови, і контекст в Грецьких Писаннях не давали чітких підстав вживати Боже ім’я, Комітет залишав слово «Господь», щоб не перейти межу між перекладом і тлумаченням. (Див. додаток В1.)

Сина загибелі. Тут цей вислів стосується Юди Іскаріота. Оскільки Юда підступно зрадив Божого Сина, він заслужив знищення назавжди і не має надії на воскресіння. Той самий вислів вживається у 2Фс 2:3, коли йдеться про «беззаконника». У мовах, якими була написана Біблія, вислів «син(и) [когось або чогось]» іноді використовується в переносному значенні і стосується тих, хто поводиться певним чином або виявляє якусь характерну рису. Ось приклади такого вживання: «сини Всевишнього», «сини світла і сини дня», «сини Царства», «сини Злого», «син Диявола», «сини непослуху» (Лк 6:35; 1Фс 5:5; Мт 13:38; Дії 13:10; Еф 2:2). У подібному розумінні вислів «син [чогось]» може вказувати на присуд чи гіркі наслідки, яких зазнає той, хто поводиться певним чином або виявляє якусь характерну рису. У 2См 12:5 вислів «заслуговує смерті» — це переклад вислову, який буквально означає «є сином смерті». В Мт 23:15 вислів, який можна буквально перекласти як «син геєни», стосується того, хто заслуговує знищення назавжди. Саме це, очевидно, мав на увазі Ісус, коли назвав Юду Іскаріота «сином загибелі». (Див. коментар до Мт 23:15 і глосарій, «Геєна».)