«Розглянувши всі факти, можна зробити висновок, що догмат про Трійцю — винахід другої половини IV століття. Мабуть, так воно і є... Поняття “один Бог у трьох Особах” було остаточно сформоване і увійшло в життя та поклоніння християн лише наприкінці IV століття» («Нова католицька енциклопедія», 1967 рік, том 14, сторінка 299, англ.).

«Двадцятого травня 325 року відбувся Нікейський собор. На ньому головував імператор Константин. Він брав активну участь в дискусіях і особисто... сформулював зв’язок між Христом і Богом: “[Христос] і Батько — одне єство”. Це лягло в основу символу віри, прийнятого на соборі... У страху перед імператором усі єпископи, за винятком двох, затвердили символ, хоча більшість зробила це всупереч своїм переконанням» («Британська енциклопедія», 1970 рік, том 6, сторінка 386).

«Степан, сповнений святого духу, глянув на небо і побачив Божу славу та Ісуса, який стояв праворуч від Бога. І Степан сказав: “Дивіться! Я бачу розкрите небо та Сина людського, який стоїть праворуч від Бога”» (Дії 7:55, 56).

Про що свідчить це видіння? Сповнений Божої сили, Степан побачив Ісуса, «який стояв праворуч від Бога». Тож очевидно, що, піднявшись на небо після воскресіння, Ісус не став Богом, а залишався невидимою духовною істотою, окремою від Бога. Крім того, Степан нічого не згадує про третю особу. Намагаючись знайти у Біблії підтвердження догмату про Трійцю, домініканський священик Марі-Еміль Буамар написав: «У Новому Завіті ніде не згадується про Бога в трьох особах» («На зорі християнства. Народження догматів», франц.).

Константин обстоював цей догмат, тому що хотів покласти край суперечкам, які в IV столітті точилися між єпископами. Втім, нове вчення породило інше спірне питання: чи була Марія, мати Ісуса, «Божою Матір’ю»?

Поміркуйте над такими біблійними віршами: Матвія 26:39; Івана 14:28; 1 Коринфян 15:27, 28; Колосян 1:15, 16.