Влада темряви. Йдеться про владу тих, хто перебуває у духовній темряві. (Пор. Кл 1:13.) В Дії 26:18 слово «темрява» вживається паралельно з висловом «влада Сатани». Послуговуючись своєю владою, Сатана використав прибічників з-поміж людей, щоб здійснити діла темряви, які привели до страти Ісуса. Наприклад, в Лк 22:3 сказано, що «Сатана увійшов в Юду, званого Іскаріотом», і той зрадив Ісуса (Бт 3:15; Ів 13:27—30).

Настає ніч. У Біблії слово «ніч» іноді вживається у переносному значенні. Тут Ісус говорить про час, коли його засудять і стратять. Коли він помре, то не зможе виконувати діла свого Батька (Йв 10:21, 22; Ек 9:10; пор. коментар до Лк 22:53).

Слиною. У Біблії тричі згадується про те, що Ісус використовував свою слину, зціляючи людей (Мр 7:31—37; 8:22—26; Ів 9:1—7). Слину зазвичай використовували в народних лікарських засобах. Однак Ісус здійснював чуда завдяки силі Божого духу, а не якимсь цілющим властивостям своєї слини. Чоловіку, який був сліпий від народження, Ісус сказав: «Іди вмийся в купальні Сілоам», і після цього він став зрячим (Ів 9:7). Безсумнівно, це було перевіркою його віри, як і у випадку Наамана, який мав зануритись у річку Йордан, щоб очиститися від прокази (2Цр 5:10—14).

В купальні Сілоам. Руїни купальні I століття н. е., які вважаються залишками купальні Сілоам, були знайдені на південь від храмової гори. Ці руїни лежать біля підніжжя південного відгалуження гори, на якому був збудований стародавній Єрусалим, поблизу місця, де долина Тиропеон пересікається з долиною Кедрон. (Див. додаток Б12.) Сілоам — це грецький відповідник єврейської назви «Шилоах», яка, можливо, споріднена з єврейським дієсловом шала́х (означає «посилати»). Тож Іван перекладає значення назви Сілоам як посланий. В Іс 8:6, де міститься єврейська назва Шилоах (йдеться про водопровід або канал, що був частиною єрусалимської системи водопостачання), в Септуагінті вживається назва Сілоам. Купальня Сілоам наповнювалася з джерела Гіхон, яке періодично било ключем, немовби посилаючи в неї свої води. Мабуть, саме це явище дало назву купальні. Ряд перекладів Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В4 вони позначені як J^{7-14, 16-18, 22}) використовують в Ів 9:7 назву «Шилоах».

Юдеї. Очевидно, йдеться про юдейську владу, тобто релігійних провідників. (Див. коментар до Ів 7:1.)

Юдеї. У Євангелії від Івана це слово має різні значення, залежно від контексту. В широкому значенні воно стосується юдейського народу, мешканців Юдеї або мешканців Єрусалима чи його околиць. Також це слово може вживатись у вужчому значенні і вказувати на юдеїв, які ревно обстоювали людські традиції, що були пов’язані з Мойсеєвим законом, але часто суперечили духу Закону (Мт 15:3—6). Найвпливовішими з цих «юдеїв» були юдейські релігійні провідники, які вороже ставилися до Ісуса. З контексту цього та інших віршів 7-го розділу Івана видно, що мова йде про юдейську владу, тобто релігійних провідників (Ів 7:13, 15, 35а). (Див. глосарій, «Юдей».)

Він вже дорослий. Або «він повнолітній». Вислів може стосуватися віку, в якому за Мойсеєвим законом чоловіки вважалися придатними для служби у війську; цей вік становив 20 років (Чс 1:3). Це узгоджується з тим, що сліпого названо «чоловіком» (Ів 9:1), а не дитиною, і що він був жебраком (Ів 9:8). Але дехто вважає, що цей вислів стосується віку, в якому особа досягала зрілості з юридичного погляду. У юдейському суспільстві він наставав у 13 років.

Місцевим судам. У Грецьких Писаннях слово сіне́дріон, яке тут вживається у множині і перекладається як «місцеві суди», найчастіше стосується Синедріону — юдейського верховного суду в Єрусалимі. (Див. глосарій, «Синедріон», і коментарі до Мт 5:22; 26:59.) Однак це слово також мало ширше значення і означало будь-які збори або засідання. В цьому вірші воно стосується місцевих судів, які діяли при синагогах і могли присудити тілесне покарання або вигнання з громади (Мт 23:34; Мр 13:9; Лк 21:12; Ів 9:22; 12:42; 16:2).

Юдеї. У Євангелії від Івана це слово має різні значення, залежно від контексту. В широкому значенні воно стосується юдейського народу, мешканців Юдеї або мешканців Єрусалима чи його околиць. Також це слово може вживатись у вужчому значенні і вказувати на юдеїв, які ревно обстоювали людські традиції, що були пов’язані з Мойсеєвим законом, але часто суперечили духу Закону (Мт 15:3—6). Найвпливовішими з цих «юдеїв» були юдейські релігійні провідники, які вороже ставилися до Ісуса. З контексту цього та інших віршів 7-го розділу Івана видно, що мова йде про юдейську владу, тобто релігійних провідників (Ів 7:13, 15, 35а). (Див. глосарій, «Юдей».)

Юдеїв. Очевидно, йдеться про юдейську владу, тобто релігійних провідників. (Див. коментар до Ів 7:1.)

Відлучати від синагоги. Або «виганяти із синагоги; виключати із синагоги». Грецький прикметник апосіна́ґоґос трапляється тільки тут і в Ів 12:42 та 16:2. Особа, яку відлучали від синагоги, ставала вигнанцем серед рідного народу, її уникали і до неї ставилися з презирством. Сім’я такої особи зазнавала великих економічних труднощів. Синагоги, які насамперед були місцем для навчання, використовувались також для засідань місцевих судів, що могли присудити тілесне покарання або вигнання з громади. (Див. коментар до Мт 10:17.)

Віддай славу Богові. Ідіома, яка означає, що людину зобов’язують говорити правду. Її ще можна передати так: «Віддай славу Богові, кажучи правду» або «Говори правду перед Богом». (Пор. ІсН 7:19.)

Вклонилася йому. Або «віддала йому шану». Назвавши Ісуса «Сином Давидовим» (Мт 15:22), ця жінка-неюдейка, очевидно, показала, що визнає його обіцяним Месією. Вона вклонилася йому не як богу, а як Божому представнику. (Див. коментарі до Мт 2:2; 8:2; 14:33; 18:26.)

Вклонився йому. Або «віддав йому шану; впав ниць перед ним». Коли грецьке слово проскіне́о вживається стосовно поклоніння богу чи божеству, воно перекладається як «поклонятися» (Мт 4:10; Лк 4:8). Але в цьому контексті зцілений чоловік, який був сліпий від народження, визнав Ісуса як Божого представника. Він вклонився йому не як Богу чи якомусь божеству, а як передреченому «Сину людському», Месії, якого Бог наділив владою (Ів 9:35). Вклонившись Ісусу, цей чоловік, очевидно, зробив це подібно до людей, згаданих у Єврейських Писаннях. Вони кланялися, коли зустрічали пророків, царів або інших Божих представників (1См 25:23, 24; 2См 14:4—7; 1Цр 1:16; 2Цр 4:36, 37). У багатьох випадках люди так само кланялися Ісусу на знак вдячності за істини, які Бог їм виявив, чи за Божу прихильність (Мт 14:32, 33; 28:5—10, 16—18; Лк 24:50—52; див. також коментарі до Мт 2:2; 8:2; 14:33; 15:25).

Вклонилися. Або «віддали шану». Ці люди визнавали Ісуса як Божого представника. Вони вклонилися йому не як богу, а як «Божому Сину». (Див. коментарі до Мт 2:2; 8:2; 18:26.)

Кланятися. Або «віддавати шану». Люди, згадані у Єврейських Писаннях, вклонялися, коли зустрічали пророків, царів та інших представників Бога (1См 25:23, 24; 2См 14:4—7; 1Цр 1:16; 2Цр 4:36, 37). Очевидно, цей чоловік зрозумів, що перед ним Божий представник, який має силу зціляти хворих. Було цілком доречно на знак пошани вклонитися майбутньому Царю, призначеному Єговою (Мт 9:18; більше інформації щодо грецького слова міститься в коментарі до Мт 2:2).

Вклонитися. Або «віддати шану». Коли грецьке слово проскіне́о вживається стосовно поклоніння богу чи божеству, воно перекладається як «поклонятися». Але в цьому контексті астрологи розпитували про «юдейського царя, який народився». Тому зрозуміло, що вони хотіли віддати шану або вклонитися не богу, а людському цареві. В подібному значенні це слово вжите в Мр 15:18, 19, де описується, як воїни глумливо «кланялися» Ісусу і називали його «Царем юдейським». (Див. коментар до Мт 18:26.)