Ми. До Дії 16:9 розповідь ведеться від третьої особи, тобто Лука описує слова та вчинки інших людей. Починаючи з Дії 16:10, стиль написання змінюється і Лука стає учасником подій. В наступних розділах він використовує займенник «ми», описуючи події, які, очевидно, відбулися тоді, коли він супроводжував Павла та його товаришів. (Див. коментар до Дії 1:1 і «Вступ до Дії».) Лука вперше приєднався до апостола Павла під час подорожі з Троади до Філіпп приблизно 50 року н. е. Коли Павло покидав Філіппи, Лука з ним далі не пішов (Дії 16:10—17, 40; див. коментарі до Дії 20:5; 27:1).

Нас. Вживання цього особового займенника вказує на те, що Лука приєднався до Павла у Філіппах, де вони колись розлучились (Дії 16:10—17, 40). Тепер вони разом вирушили з Філіпп до Єрусалима. Згодом Павло був там ув’язнений (Дії 20:5—21:18, 33). Це друга частина книги Дії, в якій Лука описує все як учасник подій. (Див. коментарі до Дії 16:10; 27:1.)

Ми. Як згадувалось у коментарях до Дії 16:10 і 20:5, Лука в кількох уривках своєї оповіді вживає такі займенники, як «ми», «нас», «наш» (Дії 27:20). Це вказує на те, що він не раз супроводжував Павла під час його багатьох подорожей. Лука вживає займенники першої особи множини в уривку, який починається цим віршем і закінчується Дії 28:16. Тож можна дійти висновку, що він вирушив з Павлом до Рима.

Сотнику. Або «центуріону». Центуріон був командиром римського військового підрозділу, що налічував приблизно 100 воїнів.

З добротою. Або «людяно (з любов’ю)». Грецьке слово філантро́пос та споріднене слово філантропı́а означають щиру, сердечну турботу про людей. У перший день подорожі корабель подолав приблизно 110 кілометрів у північному напрямку. Зупинку зробили в Сидоні, що на узбережжі Сирії. Очевидно, Юлій вирізняв Павла серед в’язнів, адже той був римським громадянином і його вину не було доведено (Дії 22:27, 28; 26:31, 32).

Корабель. Корабель, що перевозив зерно (Дії 27:37, 38). У ті часи Єгипет був житницею Римської імперії. Єгипетські кораблі з зерном зупинялися в Мирі, у великому місті біля південно-західного узбережжя Малої Азії. Сотник Юлій знайшов один із таких кораблів і посадив на нього воїнів та в’язнів. Очевидно, це судно було набагато більшим від того, на якому вони розпочали подорож (Дії 27:1—3). На цьому кораблі перевозили пшеницю; до того ж на його борту було 276 людей — моряків, воїнів, в’язнів та, мабуть, інших подорожніх, які хотіли потрапити в Рим. Мира лежала на північ від Александрії, тому, ймовірно, входила у маршрут кораблів, які відпливали з цього єгипетського міста. Або, можливо, корабель з Александрії змінив свій курс і кинув якір у Мирі через зустрічні вітри (Дії 27:4, 7). (Див. додаток Б13.)

Піст, пов’язаний з Днем примирення. Або «осінній піст». Букв. «піст». Грецьке слово передає думку про єдиний піст, якого вимагав дотримуватись Мойсеїв закон, тобто піст, пов’язаний зі щорічним Днем примирення (інша назва цього свята — Йом-Кіпур, від єврейського йом гаккіппурı́м, «день покриття») (Лв 16:29—31; 23:26—32; Чс 29:7; див. глосарій, «День примирення»). Вважається, що вислів «впокорювати себе», який вживається у зв’язку з Днем примирення, стосується різних виявів самообмеження, в тому числі посту (Лв 16:29, прим.). Те, що слово «піст» вжито в Дії 27:9, показує, що піст був основним виявом самообмеження під час Дня примирення. Піст, пов’язаний з Днем примирення, припадав на кінець вересня або початок жовтня.

Життя. Або «душі». Грецьке слово псіхе́ тут вказує на особу або життя особи. (Див. глосарій, «Душа», і додаток А2.)

Евракілон. Грецькою Еуракı́лон, латинською еуроа́квільо. Тобто північно-східний вітер. Цей вітер, відомий серед мальтійських моряків як грегаль,— найсильніший штормовий вітер Середземного моря. Він був дуже небезпечним для корабля з великими вітрилами, адже міг легко його перекинути.

Шлюпку. Грецьке слово ска́фе означає невеликий човен, який тягнули за кораблем або брали на борт більшого судна. Коли корабель ставав на якір біля узбережжя, на шлюпці пливли до берега або перевозили вантаж. Іноді її використовували для того, щоб розвернути корабель. У надзвичайних ситуаціях вона служила рятівним човном. У випадку, описаному в цьому вірші, шлюпку витягнули з води і прив’язали до судна, щоб її не затопив або не розтрощив шторм.

В Сірті. Грецька назва Сı́ртіс походить від кореневого слова, що означає «тягнути». Сіртом називали дві великі затоки на північному узбережжі Африки (на узбережжі сучасної Лівії). Західна затока (між Тунісом і Тріполі) називалась Малим Сіртом (нині затока Габес). Трохи на схід був Великий Сірт, сучасна затока Сідра. Стародавні мореплавці боялися цих заток через небезпечні піщані мілини, розташування яких під впливом течій постійно змінювалося. Грецький географ Страбон, що жив у I столітті н. е., сказав про кораблі, які сідали на мілину: «Врятувати корабель вдається рідко» («Географія», кн. 17, розд. 3, абз. 20). А Йосиф Флавій написав, що сама лиш назва Сірт вселяла страх у тих, хто її чув («Юдейська війна», кн. 2, розд. 16, абз. 4) (Див. додаток Б13.)

Сильна буря. Букв. «немала буря». Грецький вислів стосується надзвичайно сильної бурі. За днів Павла моряки орієнтувались по сонцю й зірках, тож, коли небо затягували хмари, було дуже важко визначити місцеперебування корабля.

Бо жоден з вас не загине. Або «бо ніхто з вас не втратить життя; жодне життя (душа) не буде втрачене». Грецьке слово псіхе́ тут вказує на особу або життя особи. (Див. глосарій, «Душа», і додаток А2.)

Якому служу. Або «якому поклоняюсь; для якого виконую священне служіння». (Див. коментар до Дії 26:7.)

Служачи Богу. Або «виконуючи для Бога священне служіння». Основне значення грецького дієслова латре́уо — «служити». В Біблії воно вживається стосовно служіння або поклоніння Богу (Мт 4:10; Лк 2:37; 4:8; Дії 7:7; Рм 1:9; Флп 3:3; 2Тм 1:3; Єв 9:14; 12:28; Об 7:15; 22:3), служіння у святині чи храмі (Єв 8:5; 9:9; 10:2; 13:10). Тому у деяких контекстах це слово можна також перекласти як «поклонятися». В кількох випадках воно використовується стосовно фальшивого поклоніння — служіння, тобто поклоніння, чомусь створеному (Дії 7:42; Рм 1:25). У деяких перекладах Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В4 вони позначені як J^14-17) використано вислів «служачи (поклоняючись) Єгові».

Морю Адрії. За днів Павла ця назва стосувалась не лише Адріатичного моря. Грецький географ Страбон сказав, що назва походить від міста Атрія, розташованого біля гирла річки По; сьогодні це місце відоме як Венеціанська затока («Географія», кн. 5, розд. 1, абз. 8). Сучасне італійське місто Адрія лежить неподалік узбережжя. Очевидно, назва Адрія почала використовуватись щодо вод у тій місцевості і зрештою — щодо Адріатичного, Іонійського та частини Середземного моря на схід від Сицилії (і Мальти) і на захід від Криту. (Див. додаток Б13.)

20 сажнів. Приблизно 36 м. Сажень — це одиниця вимірювання глибини води. Вважається, що 1 сажень становить 4 лікті (близько 1,8 м) і приблизно дорівнює відстані між кінчиками пальців рук, розведених в сторони. Цікаво, що грецьке слово орґуйа́, перекладене як «сажень», походить від слова, яке означає «простягати; дотягуватися». (Див. додаток Б14.)

15 сажнів. Приблизно 27 м. (Див. коментар до вислову 20 сажнів у цьому вірші і додаток Б14.)

276. Хоча в деяких рукописах наводиться інша кількість осіб на кораблі, аналіз рукописів свідчить на користь числа 276. З цим варіантом також погоджується більшість вчених. Кораблі того часу були спроможні перевозити таку кількість пасажирів. Йосиф Флавій згадує про корабель, який зазнав аварії на шляху до Рима, і говорить, що на ньому було близько 600 осіб.

Осіб. Або «душ». Грецьке слово псіхе́, яке часто передають як «душа», у цьому вірші стосується живого створіння, тобто людини. (Див. глосарій, «Душа», і додаток А2.)